1. МЕТА ДОСЛІДЖЕННЯ
Метою геофізичних досліджень території урочища Сосонки в м.Рівне є визначення меж поховань на місці розстрілу мирного населення в період II Світової війни. Дослідження проводились згідно рішення Рівненської міської ради № 1813 від 25 вересня 2008р.
Досліджувана ділянка розташована в районі вулиці Київської м.Рівне (рис. 1). Загальний вигляд меморіального комплексу «Сосонки» приведений на рисунку 2.
Рисунок 1 – Ситуаційна схема досліджуваної ділянки
Рисунок 2 – Меморіальний комплекс «Сосонки»
2. МЕТОДИ ДОСЛІДЖЕННЯ
2.1 Дослідження історичних матеріалів
Складність дослідження історичного матеріалу, стосовно розстрілів мирного населення в часи II Світової війни, є справою складною і кропіткою не зважаючи на велику кількість архівних документів в Україні, а також в архівах Російської Федерації та Німеччини, та ще живих свідків тих подій.
В фундаментальних дослідженнях українських та західних вчених масові розстріли єврейського населення СРСР часів II Світової війни (Холокост) на окупованій території Західної Україні (Холокост) не поставлені в окрему проблему. Висвітлення подій тих років, в тому числі в Рівненській області, досить фрагментарне та недостатнє за обсягом.
Через блискавичність нападу фашистської Германії на СРСР та швидку окупацію території Західної України, на якій мешкала велика кількість радянських євреїв, ця тема має свої особливості для кожної окремої місцевості. Без врахування цих особливостей, її розкриття буде неповним.
На відміну від європейських держав, фашистська окупаційна адміністрація з перших же днів розпочала масове знищення мирного населення. Єврейське населення СРСР складало особливу категорію та підлягало повному знищенню. Якщо розстріли комунистів, комсомольців, радянського партактиву диктувалось ідеологічними міркуваннями, то знищення євреїв було чисто етнічною акцією.
В планах фашистського керівництва Німеччини, євреї підлягали тотальній ліквідації. Повне їх знищення називалося остаточним рішенням єврейського питання.
Для виконання цієї задачі були створені спеціальні оперативні групи («эйзацгруппен») СС. На території Волині діяв підрозділ Sonderkommanda-4-а, в якому нараховувалося 160 вояків німецької армії. Додатково, до єйзацгруп для, так званої, очистки території та знищення євреїв, направлялися окремі бригади «Ваффен-СС». Ці підрозділи по суті представляли собою команди професійних вбивць.
Широка географія проживання євреїв на території СРСР та співвідношення між числом команд вбивць та числом їх жертв унеможливлювало знищення всіх євреїв на окупованій території в ході першої хвилі акції.
В цілях повної таємності оперативні групи, як правило, керувались усними наказами. Завчасно була розроблена таємна інструкція, яка регламентувала технічну сторону розстрілів: форму та глибину ям для розстрілу, порядок конвоювання до місця страти. Були розроблені пояснення, які повинні давати німці людям, яких вели на страту і які до останніх хвилин не відали своєї долі. Тим кого вели на страту пропонувалось запастись теплими речами та двохтижневим запасом їжі.
Роботи по підготовці могил часто проводили селяни з навколишніх сіл, або військовополонені. В Рівному, в «Сосонках», найімовірніше, враховуючи наявність трьох концтаборів для військовополонених, могильні рови копали саме вони.
Рівне було окуповане фашистами 28 червня 1941 року. Населення міста на середину 1941р. складало 40612 чоловік, серед якого 82% були євреї. На момент зайняття міста німцями евакуюватися змогла лише невелика частина його жителів. Евакуювались в першу чергу ті, хто прибув до міста після приєднання західних областей України до СРСР в 1939 році. Якоїсь планової, чіткої організації евакуації населення не було.
Здійснення фашистських планів знищення євреїв було можливим лише після повної ізоляції євреїв від іншого населення, суворої регламентації життя цих людей, іншої «підготовчої» роботи окупантів. Спочатку ними було проведено облік всього населення міста. Виокремлені з нього євреї, зобов’язані були нашити на свій одяг своєрідний опізнавальний знак - жовту зірку Давида. Були взяті на окремий облік євреї, які володіли різними спеціальностями та ремеслами.
За розпорядженням окупаційної влади, був створений юденрат: єврейський адміністративний орган самовпорядкування, який очолив колишній викладач місцевої гімназії М.Бергман. До юденрату увійшло 12 чоловік. Реальна функція цього органу зводилася до виконання вказівок німецької влади. Зокрема юденрату доручалось проведення перепису євреїв, реєстрація працездатних, забезпечення виконання примусових робіт та інше.
Так, уже 9 та 12 липня 1941 року зондеркомандою 4-а було розстріляно перші 240 чоловік. Пізніше, 16 серпня, батальйон поліції безпеки провів акцію в Рівному і було розстріляно 300 євреїв. Голова юденрату М.Бергман та декілька членів правління, в тому числі Л.Сухарчук, влітку 1941 року покінчили життя самогубством, розуміючи свою маріонеткову роль.
Перша масова хвиля знищення таким чином була проведена вже в липні-серпні 1941 року. В результаті чого було вбито, за деякими даними, до 3-х тисяч євреїв міста. Одною з характерних ознак першого етапу розстрілів було те, що він носив масовий, але не загальний характер. В першу чергу знищували молодь, чоловіків середнього віку. Вбивали тих, хто потенційно міг чинити опір окупантам.
Водночас було розпочато підготовку до остаточного знищення єврейського населення міста.
Восени, 5 листопада 1941 року в Рівному були розклеєні оголошення гебіткомісаріату, яким керував окружний комісар Беєр, про те, що особи єврейської національності, які не мають посвідчень з місць роботи (фахаусвайс), повинні з’явитись зі своїми родинами 7 листопада, до 6-ти годин ранку, на майдан в районі Грабника (північно-східна частина міста).
В матеріалах Рівненської обласної прокуратури за 1944р. «Про злодіяння німецько-фашистських загарбників на Ровенщині», є свідчення Юрія Олександровича Новаковського (1918 року народження, мешканця міста Рівне). В ньому говориться: «Я мешкаю напроти цього майдану, і все це проходило на моїх очах. Було ще темно, був дощ зі снігом, коли розпочали збиратися люди. Напередодні 6 листопада площу оточили війська. Там були гестаповці, поліцаї, есесівці. Приблизно о 12-тій годині дня німці оголосили, що всі повинні залишити свої речі на площі. Люди ще не розуміли, в чому справа, думали, що це масовий пограбунок, до якого вже звикли, і покірно виконали наказ. З’явилася ціла купа речей. Потім німці повели людей за місто, на місце, що має назву «Сосонки». Там вже були приготовані величезні ями. Стріляли в беззахисних людей, які лежали на землі обличчям донизу. Розбивали прикладами голови і кидали трупи до ями. В дітей не стріляли, на них не витрачали куль. Їх кидали до ями прямо живими».
Свідок Новаковська, якій вдалося врятуватися від розстрілу в «Сосонках», розповідала: «Підходячи до «Сосонок», ми зрозуміли, що прийшли на смерть. Перед моїми очима повстала жахлива картина, від якої навіть зараз, коли загроза смерті минула, кров стигне в жилах.
Рів довжиною метрів 100. Через рів перекинуті колоди. На колодах вишикувавшись потилицями до нас, стоїть чоловік 10-20. Довга черга з автомату - і люди, як підкошене колосся, падають до ями.
Неподалік від рову було ще декілька могил-ям. Нас розбивали на декілька груп, кожну оточувало декілька поліцейських, фашистів або зрадників Батьківщини – працівників української націоналістичної поліції. Всіх змусили роздягнутися повністю та
підходити до ями – чоловіків та жінок окремо. Кожний вбивця практикував свій спосіб: одних шикували вздовж ями і фашист почергово стріляв кожному в потилицю, інших ставили перед ямою на коліна, третіх змушували бігти до ями і, коли людина наближалася до ями, в неї стріляли…
Маленьких дітей кидали живцем до ями – інших підкидали вверх і стріляли в польоті. Все це супроводжувалось передсмертними стогонами і криками вмираючих та реготом катів. Якщо хтось з приречених намагався бігти, його пристрілювали.
Попрацювавши таким чином годину-дві , гітлерівці підходили до столу, випивали чарку горілки, закусували бутербродом з ковбасою і знову продовжували свою бридку роботу». (Із заключного акту Ровенської облпрокуратури «Про злодіяння німецько-фашистських загарбників на території м. Ровно під час тимчасової окупації в 1941-1944рр». від 4 грудня 1944 р.)
В фондах Рівненського обласного краєзнавчого музею збереглося свідчення протоієрея Михаїла Носаля, які він дав 29 лютого 1944 року. Там говориться, що в районі «Сосонок»…в двох величезних могилах поховані тисячі євреїв. (РКМ 4274/1 Доп.)
Після кривавих подій 7-8 листопада 1941 року в живих залишилися тільки євреї, що були представниками значимих професій і члени їх родин, що були потрібні окупаційній владі.
Навесні 1942 року окупантами в м. Рівне було створено єврейське гетто, куди зігнали тих, хто ще залишився у живих, а це було біля 5000 чоловік, з яких 1182 дітей віком до 14 років. Поліція повсюду вишукувала євреїв і направляла їх до гетто.
Наказ про остаточне вирішення єврейського питання фашистська влада Рівного отримала влітку 1942 року. В ніч з 13 на 14 липня підрозділи поліції безпеки, які були посилені загонами української поліції, увійшли до єврейського гетто, де наштовхнулися на озброєний опір його мешканців. Розпочалася кривава розправа. Тих, хто вижив посадили в ешелони, вивезли до лісу біля міста Костопіль і розстріляли. Ровенське гетто було повністю ліквідоване.
Після ліквідації гетто, фашисти та їх посібники, продовжили займатися «зачисткою». Було проведено серію «малих акцій», в ході яких вишукували та вбивали групи євреїв, що нараховували по декілька чоловік.
Лишень через 45 років після трагічних подій в Рівному з ініціативи невеликої єврейської громади міста, місцевою владою було прийнято рішення про увічнення пам’яті загиблих, в тому числі і в урочищі «Сосонки».
За рішенням міського виконавчого органу № 67 від 26травня 1966 року поряд з місцем трагічного розстрілу (400м на північ від братської могли, обабіч шляху Київ-Львів було встановлено пам’ятний знак - стелу висотою 1,5м з написом: «Тут буде споруджено пам’ятник радянським громадянам, які загинули від рук фашистських загарбників в роки Великої Вітчизняної війни 1941-1945 рр.» (рис. 3, 4). Знак виготовили в Ровенських художньо-виробничих майстернях за проектом місцевих художників та архітекторів.
Рішенням виконкому Ровенської обласної Ради депутатів трудящих №102 від 17.11.1970 р. місце розстрілу мирного населення 1941-1942 років, урочище «Сосонки», як пам’ятку історії, було взято під державну охорону, введено в державний облік і передано на баланс міськкомунгоспу м.Рівне. Було складено та оформлено облікову документацію: паспорт та облікову картку (індекс 2.4.8-2.17.16.). Поруч з цим заключено охоронне зобов’язання №8 від 14.04.1970р.
Охоронна зона пам’ятки (місця розстрілу), яка була розроблена на той час, нині вже не відповідає сучасним вимогам і потребує уточнення та доробки. Крім того охоронна зона пам’ятки не нанесена на генплан міста, не має визначених координат, як ділянка історико-культурного призначення.
В 90-х роках за ініціативою товариства єврейської культури при підтримці міськвиконкому на місці розстрілу було розпочато створення величного меморіалу за проектом головного художника міської архітектури М.В. Островерхи. Меморіал було урочисто відкрито в 1991р.
На жаль, територія місця розстрілу в урочищі «Сосонки» неодноразово ставала об’єктом зазіхань і грабувалась новітніми мародерами. Так, 22 жовтня 1970 року могилу розкопували жителі м.Риги Язепс Межелас і Юріс Дудумс. Вони були затримані і покарані відповідно до ст.212 кримінального кодексу Української РСР. Наступні мародери були затримані в 1987 році і теж покарані по закону.
Останні випадки вандалізму були зафіксовані в листопаді 2008 року.
Рисунок 3 – Стела на братській могилі радянських громадян розстріляних гітлерівцями в 1941 р. в урочищі Сосонки (фото 1976р.)
Рисунок 4 – Вигляд братської могили радянських громадян розстріляних гітлерівцями в 1941 р. в урочищі «Сосонки» (фото 1976р.)
2.2 Дослідження методом ДЕМП та ДЕЗ
Геофізичні дослідження методом ДЕМП (дипольне електромагнітне профілювання і зондування) проводились за допомогою апаратури типу “ДЕМП”, з робочою частотою 40 кГц.
Комплект апаратури (рис. 5) складається з приймача (1), генератора (2), приймаючого (3) та випромінюючого (4) диполів.
Глибина досліджень визначається робочою частотою і розносом установки “приймач-генератор” і вологістю геологічних порід. Оскільки у нашому випадку частота (40 кГц) залишається незмінною, то глибина досліджень в основному залежала від розносу установки. Для уточнення рабочого разносу попередньо було виконано роботи методом ДЕЗ.
Основним розносом був рознос 7 метрів, що дозволяло проводити дослідження на глибині 1,5-3м, в залежності від вологості ґрунтів. Положення установки при роботі на профілі показано на рис. 6.
Залучення методу ДЕМП було обумовлене відсутністю при роботі електродів заземлення, на відміну від класичної електророзвідки на постійному струмі (наприклад АЕ-72), що дозволяло працювати в міських умовах на заасфальтованих (забетонованих) ділянках та по піщаним грунтам. До недоліків методу слід віднести деяку складність обробки польових матеріалів, і деяку чуттєвість до зовнішніх електромагнітних впливів (тимчасових).
Роботи проводились в грудні 2008р. Було пройдено 5 профілів ДЕМП та 3 профілі ДЕЗ (дипольного електромагнітного зондування). Приклад графіка ДЕМП показано на рис. 7. Приклад графіка ДЕЗ показано на рис. 8.
Рисунок 5 – Комплект апаратури ДЕМП
Рисунок 6 – Положення апаратури ДЕМП на профілі
Рисунок 7 – Графік ДЕМП №3. Синім кольором показані аномалії в грунті.
Рисунок 8 – Графік ДЕЗ №1. Червоним кольором показані аномалії в грунті.
2.3 Геофізичні дослідження із застосуванням приладу ИГА-1
При проведенні геофізичних досліджень застосовувався прилад ИГА-1. Прилад ИГА-1 являє собою високочутливий селективний вимірювач електромагнітного поля. Прилад налаштований на фіксовану частоту прийому природнього електромагнітного випромінювання геомагнітного поля Землі в диапазоні наддовгих хвиль. В якості вихідного параметру приладу використовується інтеграл фазового зсуву на частоті прийому, величина якого змінюється на межі переходу середовищ (грунт-вода, грунт-порожнеча і т.д.), при перетині геопатогенних сіток і енергетичних плям. Прилад призначений для дослідження геопатогенних і технопатогенних зон на земельних ділянках перед забудовою. Він дозволяє визначати розміщення меж підземних водних потоків і водоносних шарів, карстових вирв, геопатогенних зон в вигляді енергетичних плям і тектонічних розломів. Прилад виконаний в вигляді переносного вимірювального датчика із візуальною індикацією і блока живлення, з’єднаних кабелем (рис. 9). Положення приладу при роботі показано на рис. 10.
Рисунок 9 – Прилад ИГА-1
Рисунок 10 – Робоче положення приладу ИГА-1
2.4 Контрольне шурфування
Контрольне шурфування виконувалося в присутності представників замовника та відділу охорони культурної спадщини Рівненського обласного краєзнавчого музея з застосуванням екскаватора з ємністю ковша 0,25 м3 (рис. 11) та вручну (рис. 12). Про проведення цих робіт була поінформовано Єврейську громаду м.Рівне. В результаті проведення робіт було відрито 14 контрольних шурфів на місцях геолого – геофізичних аномалій.
Рисунок 11 – Відривання шурфів із допомогою екскаватора
Рисунок 12 – Відривання шурфів вручну
3. РЕЗУЛЬТАТИ ДОСЛІДЖЕНЬ
В результаті проведення геофізичних досліджень різними методами було пройдено 8 профілів методом ДЕМП, проведено обстеження з допомогою приладу ИГА-1. Контрольне шурфування проводилось в присутності представників замовника та відділу охорони культурної спадщини Рівненського обласного краєзнавчого музея. Також про проведення цих робіт було поінформовано єврейську громаду м. Рівне.
Аномалії №1, 2, 3, 4, 5 виявляються на профілі ДЕЗ № 1. Приклад приведений на рис. 13.
Рисунок 13 – Графік ДЕЗ № 1. Аномалії показані червоним кольором.
Аномалія №1 являє собою існуючий рів, який містить останки людей і знаходиться на території меморіального комплексу. Аномалії №, 2, 3, 4, 5 являють собою природні аномалії геологічного походження. Підтверджено контрольними шурфами (рис. 14, 15).
Рисунок 14 – Контрольний шурф № 9
Рисунок 15 – Контрольний шурф № 11
Аномалія № 6 виявляється на профілі ДЕЗ №2. Приклад приведений на рис. 16.
Рисунок 16 – Графік ДЕЗ № 2. Аномалії показані червоним кольором.
Аномалія №6 являє собою природню аномалію геологічного характеру. Підтверджено контрольним шурфуванням (рис. 17).
Рисунок 17 – Контрольний шурф № 4
Аномалії № 7, 8 виявляються на профілі ДЕМП № 3. Приклади приведені на рис. 18.
Рисунок 18 – Графік ДЕМП № 3. Аномалії показані синім кольором.
Аномалія №7 ймовірно являє собою засипаний рів штучного походження із залишками будівельного сміття (деревини, кам’яних бордюрів). Підтверджено контрольним шурфуванням (рис. 19). Аномалія №8 являє собою природню аномалію геологічного характеру. Підтверджено контрольним шурфуванням (рис. 20, 21).
Рисунок 19 – Контрольний шурф №1
Рисунок 20 – Контрольний шурф №2
Рисунок 21 – Контрольний шурф №3
Аномалія № 9 виявляється на профілі ДЕЗ № 4. Приклад приведений на рис. 22.
Рисунок 22 – Графік ДЕЗ № 4. Червоним кольором показані аномалії.
Аномалія №9 являє собою природню аномалію геологічного походження. Підтверджено контрольним шурфуванням (рис. 23).
Рисунок 23 – Контрольний шурф №5
Аномалія № 10 виявляється на профілі ДЕМП №5. Приклад приведений на рис. 24.
Рисунок 24 – Графік ДЕМП № 5. Аномалія показана синім кольором.
Аномалія №10 являє собою яму штучного походження. Підтверджено контрольним шурфуванням (рис. 25, 26, 27).
Рисунок 25 – Контрольний шурф № 6
Рисунок 26 – Контрольний шурф № 7
Рисунок 27 – Контрольний шурф № 12
Аномалія № 11 виявляється на профілі ДЕМП №6. Приклад приведений на рис. 28.
Рисунок 28 – Контрольний шурф № 6
Аномалія №11 являє собою яму штучного походження. Підтверджено контрольним шурфуванням (рис. 29).
Рисунок 29 – Контрольний шурф № 8
Аномалії № 12, 13 виявляються на графіку ДЕМП № 7. Приклади приведені на рис. 30.
Рисунок 30 – Графік ДЕМП № 7. Синім кольором показані аномалії.
Аномалія №12 являє собою рів із рештками людей, який знаходиться в межах меморіального комплексу. Аномалія №13 являє собою яму штучного походження. Підтверджено контрольним шурфуванням (рис. 31).
Рисунок 31 – Контрольний шурф № 10
Аномалія № 14 виявляеться на профілі ДЕМП № 9. Приклад приведено на рис. 32.
Рисунок 32 – Графік ДЕМП № 8. Синім кольором показана аномалія.
Аномалія №14 являє собою яму штучного походження. Підтверджено контрольним шурфуванням (рис. 33, 34).
Рисунок 33 – Контрольний шурф № 13
Рисунок 34 – Контрольний шурф № 14
Також на прилеглій до меморіального комплексу території було виявлено незадокументований скотомогильник (рис. 35).
Рисунок 35 – Відкритий скотомогильник (дивись графічний додаток 7.11)
4. ВИСНОВКИ
В результаті проведення геофізичних досліджень були встановлені межі поховань на місці розстрілу мирного населення в період II Світової війни в урочищі Сосонки в м.Рівне (дивись Додаток ). Це було підтверджено контрольним шурфуванням, яке проводилось в присутності представників замовника та відділу охорони культурної спадщини Рівненського обласного краєзнавчого музея. На прилеглій до меморіального комплексу знайдене місце поховання тварин (скотомогильник) (рис. 36), (дивись Додаток 7.11).
Рисунок 36 – Відкритий скотомогильник
За результатами історичних досліджень та обробки геофізичних даних можна зробити висновок, що:
а) В межі існуючого меморіалу в урочищі «Сосонки» потрапляють всі масові поховання періоду II Світової війни здійснені німецько – фашистськими окупантами (як частина ділянки цього меморіалу (дивись плани досліджень));
б) За межами меморіалу можуть знаходитись поодинокі поховання не масового характеру, як часів II Світової війни так і інших періодів, що не можуть вплинути на межу масових поховань та їх охоронну зону;
в) Межі охоронної зони пропонується встановити згідно законодавства України, взявши за основу межі існуючого меморіалу з відповідною захисною смугою (виконується окремим проектом);
г) Підлягає обстеженню, вивченню та фіксації органами СЕС виявлений скотомогильник, для вирішення його подальшої долі та стану санітарної безпеки навколишнього середовища.
Дані висновки згідно завдання технічного звіту надано замовнику та повноважним державним органам (міськвиконкому м. Рівне) та можуть бути оприлюднені.
5. ЛІТЕРАТУРА
1. В.К. Хмелевский, В.М. Бондаренко. Электроразведка (справочник геофизика). М.: Недра. – 1998.
2. Круглов А. Энциклопедия Холокоста: Еврейская энциклопедия Украины / Ред. И.М.Левитас. - К., 2000. - С. 30, 147-148.
3. Катастрофа та опір українського єврейства.(1941-1944). Нариси з історії Голокосту і Опору в Україні / Ред.-упор. С.Я.Єлисаветський. К., 1999. - С. 222,323
4. ДАВО, ф. Р-164, оп. 3, спр. 10, арк. 3 -3 зворот, арк.23
5. ДАРО, ф.Р-534,спр. 4 арк.9,20
6. ДАРО, ф. Р-534, оп. 1, спр. 3, арк 20,62,.68,88-89,113,143,150,155,196 Літопис Волині. - Нью-Йорк – Вінніпег – Буенос-Айрос. - 1953.- № 1.- С. 105.
7. Хонигсман Я. Катастрофа евреев Западной Украины. – Львов, 1998. - С. 23
8. Закалюк К. Нащадки братів Маккавеїв // Вільне слово (Рівне).- 2000. - 19 квітня. - С. 2
9. Ціною власного життя. - Рівне. - 1995. - С. 59.
10. Елисаветский С. Слово о Меире Айзенштейне // Зеркало недели. - 2000. - № 23. - С. 11.
11. ДАРО, Ф. Р-534, оп. 1, спр. 3, арк. 89, 143.
12. Ціною власного життя. - С. 96.
13. Живыми остались только мы (свидельства и документы). – Бібліотека Інституту Юдаїки. – К, 1999, ред.
14. Левитас Я.Л. Евреи Украины в годы Второй мировой войны, Киев, 1997.
15. Круглов А.И. Уничтожение еврейского населения Украины в 1941 – 1944гг. Хроника событий, 1997.
16. А. Кардаш (Аб Лише) «Холокост» Убийство евреев в 1933 – 1945гг. Антология.
17. Матеріали з фондів Рівненського обласного краєзнавчого музею.
18. Уничтожение евреев СССР в годы немецкой оккупации (1941 – 1944) – Иерусалим Яд ва – Шем, 1992.
19. Холокост. Убийства евреев 1933 – 1945гг. Антология, М., 2003г.
6. Текстові додатки
6.2 Матеріали Нюрнбергського процесу
НЮРНБЕРГСКИЙ ПРОЦЕСС. (Уривки) ИЗ СООБЩЕНИЯ ЧРЕЗВЫЧАЙНОЙ ГОСУДАРСТВЕННОЙ КОМИССИИ О РАЗРУШЕНИЯХ, ГРАБЕЖАХ И ЗЛОДЕЯНИЯХ НЕМЕЦКО-ФАШИСТСКИХ ЗАХВАТЧИКОВ В ГОРОДЕ РОВНО И РОВЕНСКОИ ОБЛАСТИ
Массовое истребление мирных граждан и военнопленных.
Осуществляя свой чудовищный план истребления мирного советского населения, гитлеровские палачи в Ровно беспощадно и систематически уничтожали мирных советских граждан. Ровенская тюрьма постоянно была переполнена обреченными на смерть. Это подтверждается показаниями многочисленных свидетелей и документальными данными. Гражданка В.Байдан сообщила: «В течение пяти месяцев мне пришлось быть в заключении и испытать все ужасы тюремного режима гитлеровцев, фашистские разбойники ежедневно избивали десятки мужчин, женщин и подростков. Два раза в месяц они вывозили на расстрел большие партии заключенных. Часто во двор тюрьмы заезжали герметически закрытые машины. Когда в такие машины бросали людей, раздавались душераздирающие крики и вопли».
18 марта 1943 г. ровенская газета немецких оккупантов «Волынь» опубликовала следующее извещение: «8 марта 1943 г. пытались убежать заключенные Ровенской тюрьмы. При этом они убили одного немецкого тюремного чиновника и одного часового. Энергичным выступлением тюремная стража предотвратила бегство. По распоряжению командующего немецкой полиции безопасности и СД в тот же день были расстреляны все заключенные в тюрьме».
В ноябре 1943 года неизвестным лицом был убит немецкий областной судья. В ответ на это гитлеровцы опять расстреляли свыше 350 заключенных, содержавшихся в Ровенской тюрьме.
Работавший в немецком хозяйстве, расположенном недалеко от улицы Белой, Я. Карпук рассказал: «Я не раз видел, как гитлеровцы уничтожали советских граждан — украинцев, русских, поляков, евреев. Происходило это обычно так: немецкие палачи привозили к месту расправы обреченных, заставляли их копать яму, приказывали раздеваться донага и ложиться в яму лицом вниз. По лежащим гитлеровцы стреляли из автоматов в затылок. Потом на трупы расстрелянных таким же образом клали второй слой людей и умерщвляли их, затем третий, до тех пор, пока яма не наполнялась. После этого трупы обливались раствором хлорной извести и засыпались землей».
Гражданка села Выдумка А. Морозовская показала: «Из своего дома я видела, как немцы расстреливали советских людей в карьерах у нашего села. В июне 1943 года к этим карьерам подъехали четыре машины, из которых гитлеровцы стали выводить мужчин и женщин, одетых в одно нижнее белье. Вскоре послышалась стрельба. Когда машины уехали, я пошла в карьеры и перед моими глазами раскрылась ужасная картина: трупы людей, слегка засыпанные землей, и всюду лужи крови. В июле 1943 года в карьеры прибыли 10 машин, наполненных советскими гражданами. Раздалась автоматная стрельба, крики и стоны, а немного позже к вечеру в карьерах запылал костер и в воздухе запахло горелым мясом. Трупы горели два дня. Подобные зверства немцев я видела в сентябре и октябре 1943 года и в январе 1944 года».
Таких показаний имеется очень много. Зверства гитлеровцев подтверждаются и многочисленными показаниями попавших в руки Красной Армии германских военнослужащих.
Так, например, военнопленный Франц Ярбот показал: «В середине ноября 1943 года я в числе 30 солдат из 68 резервного саперного батальона прибыл в Ровно. На восточной окраине города мы занялись созданием обороны. Этим были заняты также около 300 мужчин и женщин — жителей Ровенской и Львовской областей, преимущественно украинцы и поляки. Для них был создан каторжный режим труда. Их морили голодом, за невыполнение норм били. 15 декабря утром мы явились на работу и не застали ни одного из этих людей. Мы стали спрашивать солдат из охранного батальона, куда девались рабочие, на что получили следующий ответ: «Уничтожены сегодня ночью при помощи газового автомобиля».
Солдат 4-го эскадрона 17-го кавалерийского полка 8-й кавалерийской дивизии СС Адольф Матцке сообщил: «Наш эскадрон принимал участие в расстрелах мирных граждан местечка Колки. Я сам участвовал в расстреле трех граждан. Затем мы сожгли часть местечка. При отступлении, когда мы переправлялись через реку Стырь, мы сожгли первую деревню за рекой. В этой деревне наш 2-й взвод, которым командует унтерштурмфюрер Корн, расстрелял 25 человек. Я лично расстрелял двух человек. Среди расстрелянных были также женщины. Из нашего взвода особенно активное участие в расстрелах принимали: ро-тенфюрер Ванек, унтершарффюрер Полин, унтершарффюрер Штайкдель, кавалеристы Ширман и Фаут. Расстрелы производились по приказам командира полка штандартенфюрера Цехендера».
Немецко-фашистские захватчики беспощадно уничтожали попавших в их руки офицеров и бойцов Красной Армии, содержавшихся в трех ровенских лагерях, где для военнопленных были созданы невыносимые условия существования.
Ксендз города Ровно Феликс Савицкий, лично наблюдавший то, что происходило в этих лагерях, рассказал: «В результате невероятных условий в лагерях и систематического голодания среди военнопленных была высокая смертность. Тысячи людей гибли от сыпного тифа и других эпидемических заболеваний. Но большинство погибало от штыка и приклада, от пули и пыток немецко-фашистских мерзавцев. Почти ежедневно из лагерей выезжали машины, до отказа нагруженные трупами пленных. Многих закапывали живыми».
Рисунок 37 – Germans guard prisoners in the Rovno camp for Soviet prisoners of war.
Rovno, after June 22, 1941. Photo from www.ushmm.org>
Массовое истребление военнопленных как путем прямых убийств, так и путем лишения их необходимых средств существования подтверждается и целым рядом других доказательств, отмеченных в соответствующих актах комиссии.
Заключение судебно-медицинской экспертизы
По поручению Чрезвычайной Государственной Комиссии судебно-медицинская экспертная комиссия в составе: ровенского областного судебно-медицинского эксперта майора медицинской службы Рыбаковой Н.В., майора медицинской службы Железновского В.Ф. и военного судебно-медицинского эксперта армии майора медицинской службы Молчан В.А., с участием капитана юстиции Богопольского Л.С., учителя Новака Т.Ф., протоиерея Владимира Пижицкого и ксендза Ровенского костела Феликса Савицкого, а также жителей города Ровно и его окрестностей, с 1 по 10 марта 1944 г. произвела судебно-медицинскую экспертизу трупов, извлеченных из мест захоронения уничтоженных немцами мирных советских граждан и военнопленных, и установила:
1. Во всех исследованных местах захоронения трупов в городе Ровно и его окрестностях обнаружено свыше 102 тысяч расстрелянных и умерщвленных немцами мирных советских граждан и военнопленных, из них:
а) в городе Ровно, по Белой улице у дровяного склада - 49 000
б) в городе Ровно по Белой улице на огороде - 32 500
в) в селе Сосенки - 17 500
г) в карьерах у села Выдумка - 3 000
д) на территории тюрьмы города Ровно - 500
2. Судя по состоянию трупных изменений и на основании данных вскрытия трупов, необходимо считать, что:
а) массовые расстрелы и захоронение трупов в селе Сосенки производились во второй половине 1941 года;
б) массовые расстрелы по Белой улице около дровяного склада с последующим закапыванием трупов производились в конце 1941 года;
в) массовые расстрелы по Белой улице на огородах относятся к периоду 1942—1943 годов;
г) умерщвление мирных граждан путем отравления угарным газом в «душегубках» и последующее захоронение трупов относится к концу 1943 года;
д) расстрелы и сожжение трупов в селе Выдумка, в карьерах, относятся ко второй половине 1943 года;
е) расстрелы и закапывание трупов на территории тюрьмы произведены в начале 1944 года.
3. Уничтожение мирных граждан и военнопленных в городе Ровно производилось путем массовых расстрелов из автоматов и пулеметов, умерщвлением угарным газом в машинах-«душегубках», и в отдельных случаях люди сбрасывались в могилы и засыпались живыми. Часть расстрелянных людей, в частности в карьерах у села Выдумка, подвергалась сожжению на заранее подготовленных и приспособленных площадках.
4. Во многих случаях (при исследовании трупов в могиле по Белой улице и на территории тюрьмы) обнаружены следы внешнего насилия, свидетельствующие об избиениях незадолго до смерти.
5. Показания свидетелей — граждан города Ровно о массовых зверствах и уничтожении военнопленных и мирного населения в городе Ровно на протяжении 1941—1944 годов полностью подтверждаются данными судебно-медицинской экспертизы».
То обстоятельство, что все эти преступления совершались в резиденции бывшего рейхскомиссара Украины Эриха Коха, служит еще одним доказательством того, что все преступления гитлеровских бандитов совершались в осуществление плана истребления советских людей и опустошения временно занятой гитлеровцами советской территории, задуманного и проводившегося в жизнь гитлеровским правительством.
Чрезвычайная Государственная Комиссия считает ответственными за разрушения, грабежи и злодеяния, совершенные в городе Ровно и Ровенской области, правительство гитлеровской Германии, рейхсминистра Розенберга, рейхскомиссара Коха, генерального комиссара Волыни и Подолии Шене, его заместителя Швайгера, ровенского окружного комиссара доктора Беера и всех лиц из числа немецко-фашистских захватчиков, упоминаемых в настоящем сообщении.
Недалек час, когда все они понесут заслуженную кару за совершенные ими злодеяния.
ИЗ СООБЩЕНИЯ ЧРЕЗВЫЧАЙНОЙ ГОСУДАРСТВЕННОЙ КОМИССИИ О РАЗРУШЕНИЯХ, ГРАБЕЖАХ И ЗЛОДЕЯНИЯХ НЕМЕЦКО-ФАШИСТСКИХ ЗАХВАТЧИКОВ И ИХ СООБЩНИКОВ В ГОРОДЕ РОВНО И РОВЕНСКОЙ ОБЛАСТИ
Ограбление государственных и общественных учреждений и гражданского населения
В течение всего периода своего пребывания в Ровно и Ровенской области гитлеровские офицеры, солдаты и чиновники безудержно грабили мирных советских граждан и растаскивали имущество культурно-просветительных учреждений...
Значительную часть награбленных ценностей руководители оккупационных властей присваивали лично себе...
Многочисленные свидетели подтвердили организованный характер грабежей. Так, например, житель села Глинки Ровенского района С. М. Подгаюк показал: «Ранним утром 27 сентября 1943 г. немецкие солдаты и офицеры начали обходить дворы нашего села и отбирать хлеб, скот, птицу, лошадей, повозки и другое имущество».
Такие же показания дали и жители других сел и деревень. Нет ни одного населенного пункта в Ровенской области, который не ограбили бы немецкие солдаты и офицеры.
В шести районах Ровенской области (Гощанском, Здолбуновском, Корецком, Ровенском, Сарненском и Тучинском) немецко-фашистские грабители похитили у жителей 13998 лошадей, 19599 голов крупного и 23 026 голов мелкого скота.