17 грудня група дослідників з м. Рівного відвідала унікальне місце (в межах історичної Волині) – гору Божа.
Гора, яка відігравала в історії наших предків особливу роль, розташована поблизу міста Кременець Тернопільської області. Вона височіє осторонь від головної гряди Кременецьких гір (кряжу) та добре читається на фоні навколишнього спокійного рельєфу.
За часів Дулібії Рось, I тис. н.е., гора входила в межі Росколані – головного осередку роської держави. Вона стояла поряд з південними рубежами цієї святої землі.
Висота гори по відношенню до навколишнього рельєфу була і є досить значною. Перепад висот по усьому її периметру, до оточуючого рельєфу, складає більше сотні метрів. Схили гори мають значну крутизну та рясніють виходами каменю (пісковику). Вона овальна в плані, проте, верхня її платформа, в наслідок тривалої ерозії західної і центральної частини, нагадує дугу повернуту до сходу.
У найширшій частині платформи, на півдні, дуга має ширину до 300 метрів і є досить горизонтальною. У центральній частині платформи, в низовинній улуговині рельєфу, в місцях виходу пісковику, б'є джерело.
За даними ДЦ «Рівне-Суренж», гора Божа за часів Суренжа використовувалась як одне з місць тимчасового розташування (зупинок) найвищого роського керівництва (суренжських Бусів і Божів різних століть). Подібні місця Буси і Божі мали і в інших регіонах Росколані та усієї держави (про це говорять розкидані на землях Дулібської держави Бусові і Божі гори).
Проте найвизначнішою та найзначимішою для Дулібської держави завжди була гора в околицях Кременця.
У зв'язку з військово-політичною діяльністю суренжських Божів, що викликана організоційною підготовкою до роських походів на Візантію у 6–8 ст.н.е. та на інших ворогів (розповідь про це з'явиться в наступних публікаціях), гора ще з тих давніх часів носить назву – гора Божа.
Гора Божа – величний пам’ятник нашим предкам, шанованим Бусам та Божам, славним роським героям, які в складні часи самовідданно оберігали свою державу, землю праотців та давній світогляд, збудований на законі Прави.

На фото: місце розташування гори Божої коло м. Кременця і вигляди гори (грудень 2011 року).

25–26 червня у селі Пляшева Радивилівського району Рівненської області, відбулися масштабні заходи по відзначенню 360 річниці найбільшої у Європі 17 століття битви, яка в історії України зветься Берестецькою.
Крім вшанування полеглих у битві козаків та тетралізованного відтворення битви, заходи носили передусім духовний характер і засвідчили глибоку пам’ять народу про мужність та самовідданість наших предків, що боронили свою землю та духовні надбання праотців.
Особливістю Берестецької битви була не тільки її масштабність, але і місце її розгортання. Битва відбулась в межах давньої Русколані (Росколані) 3–9 ст.н.е. — серця держави Дулібії Рось та роського, слов’янського світу. Саме на цих центральноволинських землях у 10–15 столітті активно шанувались та діяли закони Прави (Творця), що їх здавна пропагували роси, а далі і українці – учні волхвів-укрів та рахманів (про це ширше в матеріалах на сторінці «Статті» нашого сайту).
Саме з цих земель пішли на схід, на Подніпров’я, волхвівські посланці у кінці 15 століття де створили Січ, духовну структуру з волхвівською назвою (абревіатурою) «світло Ірію чисте». До складу цих посланців були залучені і дати-характерники (духовні воїни), які до 14 ст. мали свою школу у Пересопниці, а з 14 ст. базувались в іншому місці на Волині. Вже на Подніпров’ї, з 16 ст., цих духовних воїнів, які мали волинські корені, називали козаками-характерниками.
Материнські землі Волині, козацкі землі на Подніпров’ї та Лівобережжі Дніпра, в їх історичній єдності, відображено на французскій карті 1700 року. На ній вони названі Волхонія (VOLHONIE) – волхвівською землею. Разом з Поділлям, ці землі картограф називає Країною Козаків (Pays de Cosaques) та Україною (Ukraine) – землею нащадків волхвів-укрів та росів.
Бесперечно, таємниці українського козацтва, української державності, що повстали на волхвівській, рахманскій духовній основі 3–9 століть, здатна пояснити лишень непрочитана та неосягнута Волинська, росько-волхвівська, українська історія 10–15 ст.н.е.

На фото: місце Берестецької битви на карті Русколані (Росколані) 3–9 ст.н.е., французькій карті 1700 року, та заходи на козацьких могилах 2011 р. у селі Пляшева Рівненської області

Українські науковці, дослідники та підприємці з Рівного, Києва та Львова відвідали Китай 13.06.2010р. — 22.06.2010р. де невеликими групами побували в таких містах як Пекін, Тяндзін, Шанхай, Шанджоу, Фуджоу.
Програмою візиту було заплановано перебування на таких заходах, як ЕКСПО-2010 в Шанхаї, Всекитайській виставці передових технологій, міжнародному форумі по зеленій енергетиці в Фуджоу. Відбулись відвідини підприємств у вільних економічних зонах, ознайомлення з економікою, життям, культурою, побутом Китаю, численні зустрічі.
Учасниками поїздки стали двоє рівнян, серед яких був директор ДЦ "Рівне-Суренж" В.О.Дем'янов. Від авторського колективу він передав українському павільйону на ЕКСПO-2010 декілька примірників книги "Велич Дулібії Рось. Суренж" з ціллю ширшого ознайомлення з нею зацікавлених Україною відвідувачів та почесних гостей павільйону.
В книзі є згадка про зв'язки Китаю з Волинськими землями починаючи з 22 тисячоліття до н.е. В ній подана карта-реконструкція маршруту венедів-слов'ян на схід до Китаю, Загір’я-Семиріччя та розповідь про шлях слов’ян на чолі з волхвами через Прикаспій, Кавказ, Шумерію, Ханаан, Анатолію, Карпати на Волинь. Одночасно в книзі подана стисла історія слов'янського волхвізму, який є продовженням ведичних духовних традицій європейських вчителів-будителів 70–80 тисячолітньої давнини.
Значення та роль слов’янського волхвізму для людства буде описана в наступній книзі під назвою «Вселенський закон: заповіт предків і основа майбутнього». Вивчення давньоведичних трансконтинентальних стосунків в минулому потребують пошуку та інтенсивних контактів зацікавлених темою осіб нині.

На фото: карта-реконструкція маршруту венедів-слов’ян з книги "Велич Дулібії Рось. Суренж", епізоди візиту до Китаю, вигляди Китаю.