Поняття Русколань з'явилося в широкому громадському ужитку після масового виходу публікацій про «Велесову (Влесову) книгу» та, власне, і самої книги, в багатьох російських і українських перекладах в 90-х роках ХX століття і перших роках ХХІ століття.

В останні десятиліття людство відчуло нагальну потребу в збереженні середовища свого існування. До цього його спонукали значні і навіть небезпечні зміни в кліматі Земної кулі, які пов’язані в першу чергу з використанням теплової енергії видобутої з нафти, газу, вугілля, інших джерел та наростанням парникового ефекту через зростання вмісту СО2 та інших речовин в повітрі.

Існуючі концепції походження слов’янства, великої та древньої європейської спільності, не дають виразних і зрозумілих відповідей на масу цікавих і глибинних запитань, які можна поставити.

Ставлення суспільства до пам’яток історії та культури, є віддзеркаленням складних процесів, які відбуваються у сучасному суспільстві. Проблема збереження історичного середовища старовинних міст залишалася актуальною протягом багатьох десятиліть і не тільки в Україні.

За останню тисячу років слов’янськими народами втрачені основні позиції надзвичайно давніх духовних знань, які були ідейною основою процесу слов’янотворення на території центрально-східної Європи в I – IX ст. нашої ери. Відійшли в історію і головні носії древньослов’янського світогляду та ведичних знань – волхви-укри. На жаль, не були зафіксовані та описані їх особливі знання біоенергетичного, духовного, ведичного характеру, які дозволяли волхвам активно впливати на духовну міць слов’ян та тримати суспільну рівновагу, надихати оточення на процес духовного (біоенергетичного) самовдосконалення через застосування впливів специфічних енергоактивних місць, де облаштовувались обрядові центри - святилища чи Ругії.

Питання виникнення та становлення самоназви одного з великих європейських народів, українців, не дає спокою не тільки власне йому, але і слов’янському оточенню, не байдужому до оцінок історії цього народу, чиї землі є прабатьківщиною слов’янства.

Феномен появи та швидкого росту слов’янської спільноти, що відбувся на початку та всередині I тисячоліття нашої ери на теренах майже половини Європи, до останнього часу не був зрозуміло та обґрунтовано пояснений з точки зору його витоків, причин, мотивацій, зародження як явища.

Важко знайти у створеному людиною матеріальному середовищі об’єкти, які б були оповиті такою кількістю численних легенд та таємниць, як підземні ходи та споруди минулого. Письмових свідчень про такі споруди ви не знайдете ні в архівах ні в історичних джерелах. Тільки інформація випадкових очевидців натякає на загадкові підземні об’єкти, і її іноді важко відділити від легенд і байок. Та ще численні факти осідання землі, просадки фундаментів, які час від часу виникають там, де як кажуть «ніби нічого ніколи не було», промовисто вказують на загадкові підземні об’єкти.

Система земляних фортифікацій (фортів) навколо м. Рівне є унікальним зразком такого типу відкритих земляних споруд періоду до І Світової війни. Спорудження системи відкритих фортифікацій відносяться до кінця ХІХ початку ХХ століття та пов’язано з розміщенням в м. Рівне відповідних військових структур в прикордонній зоні на території Російської імперії на відстані до 100 кілометрів від кордону з Австро-Угорщиною (нині межа Львівської та, відповідно, Рівненської і Волинської областей)...

Геофізика, предметом якої є дослідження земної кори, показала свою ефективність при вивченні структури кристалічних та осадових порід, пошуку корисних копалин, в будівельній галузі (інженерна геофізика), в сфері археології (археогеофізика). В арсенал геофізики входять різні методики серед яких: георадарна зйомка, магнітозйомка, електророзвідка, теплова зйомка, гравіорозвідка, сейсморозвідка та інші.

Питання масового застосування методів геофізики в світовій археології виникло в 60 – 70-х роках ХХ століття. Геофізика, до того часу застосовувалась для складних комплексних досліджень земної кори, на глибинах в сотні і тисячі метрів з ціллю виявлення тектонічних порушень, зміщень, підземних потоків, пустот, покладів корисних копалин, і базувались на застосуванні принципів електророзвідки. Свою ефективність вона виявила і на глибинах значно менших. Прилади, які створювались для досліджень на глибинах до 10 – 20 метрів, в основному почали обслуговувати будівельні процеси (інженерна геофізика), тобто будівництво заглиблених споруд, підземних комунікаційних коридорів, глибоких підвалів, фундаментів. Саме з їх допомогою почали виявляти аномалії в товщі землі, не тільки природного, але і штучного походження, створеного колись людьми. Ці методи, а в їх перелік входить георадарна зйомка, магнітозйомка, електророзвідка, теплова зйомка, гравіорозвідка, сейсморозвідка і інші, дозволили швидко та ефективно відтворювати картину підземних аномалій, і робити це на значній території, швидко, за дуже короткий час.

Розробляючи тему волхвізму, древньослов’янської, дулібської історії та історії Великої Волині в книзі «Велич Дулібії Рось. Суренж. (Таємниці Волинської землі)» автори, В. О. Дем’янов та О. А. Андрєєв, звернули увагу на структурні особливості так званої Русколані, або великого оборонного кільця міст, що на їх думку, оточував в ІІІ – ІХ ст. н.е. священне, літописне місто древніх слов’ян Суренж-Арту («Велесова книга»), та власне святі місця Русколані.