Рішенням Президії Міжнародної Кадрової Академії від 22 лютого 2010р. співробітнику ДЦ «Рівне-Суренж» та одному з засновників центру, Олексію Андрєєву, присвоєно звання почесного доктора. В дипломі за №0226 сказано, що звання присвоєно за високий професіоналізм, плідну наукову діяльність, розробки в галузі інженерної геофізики, екології нелінійних систем, нової вимірювальної техніки.
Вітаємо нашого колегу і бажаємо подальших наукових успіхів та плідної дослідницької роботи.

На фото: вигляд диплому та нагрудного знаку почесного доктора.

В Рівненській ОДА 29 грудня 2009р. був презентований проект музею Берестецької битви в національному історико-меморіальному заповіднику «Поле Берестецької битви» в с.Пляшева Рівненської області виконаний Творчо-виробничою фірмою «Архсервіс» де головним архітектором (автором) проекту є — В. Дем’янов, директор ДЦ «Рівне-Суренж».
Керівництву області та присутнім були представлені демонстраційні планшети, відеофільм з показом загального вигляду музею, його плануванням та інтер’єрами, розказано про основну концепцію об’ємно-планувального вирішення музею.
Сучасний за плануванням музей для гармонійної ув’язки з існуючим монастирським комплексом стилізований під архітектуру українського барокко XVII століття. Музей розміщений на ділянці 1,4 га яка відтворює планувальні мотиви козацького табору оточеного валами з фрагментами частоколу, гарматами та возами.
Територія заповідника займає лишень невелику частину площі на якій майже дві неділі відбувалась битва (десятки кілометрів квадратних). В битві брало участь до 300 тисяч учасників, і вона була чи не найбільшою європейською подією XVII століття. Місце битви ще недостатньо вивчено та обстежено, що потребує нових дослідницьких зусиль та застосування сучасних методик якими володіє ДЦ «Рівне-Суренж».
Крім того саме м.Берестечко входило у слов’янську добу в систему Русколані Iтис. н.е. яка потребує подальших пошукових робіт, які уже на часі.

На фото: схеми розміщення заповідника та музею, вигляди музею та його інтер’єри.

Патент на корисну модель № 45071 від 26.10.2009р. з назвою «Спосіб оцінки електромагнітного поля об'єктів живої і неживої природи» на ім'я Андрєєва О.А., Бикова С.О., Дем'янова В.А. виданий Державним департаментом інтелектуальної власності України. Даний спосіб використовує оцінку амплітудної характеристики заряду навколо предмета живої або неживої природи, що вимірюється спеціальним датчиком в робочому діапазоні від 0,02 до 20КГц (стаціонарного і малозмінного поля предмета) і будується на топологічному аналізі еквіпотенціальних поверхонь (амплітудної зміни характеристики заряду) в просторі.
Розроблений для такої мети датчик вже застосований в приладі ДЦ «Рівне-Суренж» під назвою В.Е.Г.А. та запропонований для приладів ИГА-1 (повідомлення у новинах від 10 листопада 2008р.).
Спосіб і корисна модель датчика дозволяють більш впевнено виявляти приховані і аномальні явища, об'єкти в геофізичних і археогеофізіческіх роботах, вимірювати поля і випромінювання (аури) людей, тварин, рослин, фіксувати енерго-польові просторові утворення, геопатогенні плями, сітки, лінії і т. п.
Для біологічних об'єктів запатентований і новий спосіб вимірювання: стаціонарна стійка з вертикально переміщуваним приладом і рухомим біооб'єктом, що виключає вплив фонових випромінювань і дозволяє вибудовувати значення кривих еквіпотенціальних поверхонь на різних висотах і з різних сторін, тобто моделювати їх об’ємну форму та вивчати їх пошарову (аурну) структуру. (Дивись Бюлетень № 20 від 26.10.2009).

На фото: патентні документи і фото приладу В.Е.Г.А. з датчиком нового типу.

В російському місті Сочі 25 – 29 серпня відбулась міжнародна наукова конференція під назвою «Торсіонні поля та інформаційні взаємодії».
В організаційний комітет конференції входили відомі науковці, доктори та кандидати наук (Г.Шипов, А.Маленков, Г.Дульнєв, А.Бобров, А.Полетаєв та інші). Ціль конференції – подальше вивчення фізичної природи оточуючого нас світу з точки зору енерго-інформаційних факторів, природи тонкопольових випромінювань та їх впливу на людину.
В п’яти напрямках було представлено більше 50 доповідей, які пізніше були опубліковані в збірнику наукових матеріалів.
В розділі збірника «Поля, детектування, гіпотези» було представлено роботу працівників ДЦ«Рівне-Суренж» під назвою «Про фізичний механізм проявлення тонкопольових структур в трьохмірному просторі (До питання про вимірювання «тонких» полів апаратурою ИГА-1)», О.А. Андрєєва, С.О. Бикова, В.О. Дем’янова, (дивись http://rivne-surenzh.com.ua/ua/research/bio/115 ).
Для ДЦ«Рівне-Суренж» матеріали конференції цікаві в плані близькості їх до світоглядних концепцій древніх слов’ян (волхвів) та можливості методами сучасної фізики (геофізики) виявляти древні святилища, сакральні центри, могильники, підземні споруди.
Крім того, пошук геоактивних (в тонкопольовому плані) місць та розуміння механізмів їх впливу на людину відкривають нову сторінку в осягненні історії древніх цивілізацій.

На фото: Вигляд збірника, перелік тем, перша сторінка статті.

Дубно – давнє українське, волинське місто, нині районний центр Рівненської області. Описане Миколою Гоголем в повісті «Тарас Бульба», воно і нині зберігає колорит середньовічної забудови під якою зберігаються тисячолітні археологічні напластування починаючи з V-IV тисячоліття до н.е. та завершуючи XX ст. н.е.
В 2005–2008 роках рівненськими та дубенськими археологами та дослідниками проведено низку розкопок на Майдані Незалежності, розі вулиць Кирила та Мефодія та Д. Галицького, біля магазину «Париж». Зі слів учасника цих розкопок Юрія Пшеничного знайдені артефакти різних періодів: слов’янської доби (залишки печей, ям, вогнищ); доби Київської Русі X-XIII ст. (горщики з клеймами – сваргами, прясельця, імпортний посуд, скляний браслет, залізні вироби); литовсько-польської доби XIV-XVIII ст. (залишки будівель, посуд); часів XIX-XX ст.ст. (вироби зі срібла, прикраси, підсвічники).
Досі таємницею Дубно залишаються його підземні ходи про які є численні згадки та які дають про себе знати просадками землі. Їх пошук потребує масштабних геофізичних досліджень та нанесення на генплан міста.
На переконання працівників ДЦ «Рівне-Суренж» найбільше таємниць в історії Дубно припадає на дослов’янський та слов’янський період. Географічне розташування, рельєф та річкова система річки Ікви з островами та мисами робила цю місцину привабливою для древніх народів як в V-I тис. до н.е. так і для слов’ян – дулібів Русколані в I-IX ст. н.е. Розгадки дулібського, слов’янського минулого краю ще попереду.

На фото: карта Русколані та експедиційні фото від Ю. Пшеничного з розкопок в м. Дубно.

Пересопниця – село з древньою та загадковою історією, що розташоване на захід від м.Рівного і відоме як літописна столиця давньоруського удільного князівства XI-XIII ст. н.е. та населений пункт де в XV-XVI ст. н.е. діяв відомий Пересопницький монастир. Археологи говорять про час заснування Пересопниці не пізніше VII ст. н.е., а історики зауважують, що відомий монастир (в ньому в XVI ст. перекладене на українську мову канонічне Євангеліє на якому нині присягають Президенти України) в 1630 році був «перетворений» в Єзуїтський колегіум, що зник після третього поділу Польщі в кінці XVIII ст. (Див. книгу С.Терського «Пересопниця», м.Рівне, 2003 рік).
Нині, як місцезнаходження монастиря (можливих підвалів, ходів, схованок) так і планувальні особливості княжого міста Пересопниці невідомі, або не вивчені достатньо. Не зарадили цьому і великі експедиції кінця XX ст. та проведені розкопки 60х – 90х років.
На думку працівників ДЦ «Рівне-Суренж», це пов’язано з тим, що планувальна структура давньоруської літописної Пересопниці та пізнішого міста накладається на потужну структуру давньослов’янського релігійно-сакрального центру III-IX ст. н.е. та його неслов’янських (венедських?) попередників IV – I тис. до н.е.
Подібні центри у давніх слов’ян пов’язані з системою Русколані, що була духовно – адміністративним центром загальнослов’янської держави Дулібії Рось. Вони мали певну структуру, яка в пізніші часи використовувалась або частково, або з орієнтуванням на нові пріоритети (заміна влади духовної владою адміністративною, князівською).
Пересопниця все ще чекає своїх дослідників здатних осягнути її тисячолітні загадки та велич.

На фото: вигляд книги С.Терського, схема досліджень по С.Терському, карти-схеми Русколані та розташування с.Пересопниці польські та сучасні.