- Одна з найбільших проблем сьогоднішньої України в тому, що ми є народом, який після довгих поневірянь, шукає свої загублені корені, відновлює історичну пам'ять. Ми не хочемо бути народом без минулого, бо ми не безбатченки. Такий стан нашої історії, особливо на тих землях України, де слов’янське минуле налічує щонайменше 2 тисячі років, є штучним. Так волинські землі, перебуваючи в останні 500-600 років в складі різних держав (Литовській, Речі Посполитій, Російській імперії, Польщі, СРСР) завжди були в цих державах на правах провінції, історія якої заважала панівній концепції керівної нації. Особливо такий підхід виявив себе в ХХ столітті в період національно-визвольних змагань, в період двох світових воєн та боротьби за національну державу в Україні. Варшава і Москва не були зацікавлені в популяризації історії Волинського краю, якою б цікавою, глибокою ця історія не була. Підносити духовні сили українців не дозволяли цілеспрямована ідеологічна політика цих держав на замовчування історичної долі Волинського краю. Йшло нищення національної самосвідомості українців, волинян.
- Навіть в незалежній Україні інтерес до розплутування історичних загадок з’явився не відразу. Гострій критиці з боку відомого українського історика наразилась перша спроба В. Дем’янова розшифрувати «Влесову книгу», що була опублікована в Україні 1990 р. Лише через чотири роки (1994р.) Дем’янову вдалося опублікувати книжку-гіпотезу з назвою «Що було до Русі?» в видавництві «Азалія» (м. Рівне). На щастя, інтерес до української історії стимулював Президент України Віктор Ющенко. Він підкреслив, що народ без свого минулого, є народом без духовних джерел. В момент обнародування цих слів Президента, в руках авторів уже був чорновий макет презентованої книги. У авторів з’явилась можливість розказати про своє бачення історії древнього слов’янства і Волині, і зробити це в європейському стилі – гарно виданою книгою. Тому першу редакцію авторського макету книги «Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської Землі)», автори книги презентували (через В. Червонія) саме Президенту України. Гаряче підтримав ідею випуску такої книги голова Рівненської облдержадміністрації Василь Червоній (влітку 2005 р.) В цей же час громадська організація Українського Козацтва «Волинська Січ» поставила за мету допомогти авторам надрукувати книгу. На порядку денному стало питання оприлюднення авторського бачення історії Волині, що мало сколихнути громадську думку та привернути увагу до проблем історії краю та України.
- Інформація, про те що Волинь є осередком процесів консолідації слов’янства на початках І тисячоліття н. е. неодноразово з’являлась на сторінках видань різних країн включаючи і видання в СРСР. Про це писали академічні праці та енциклопедичні видання (на зразок «Великої Радянської Енциклопедії»). Простір де відбулось слов’янотворення в цих творах визначали в межах чотирикутника між річкою Віслою та Дніпром, Прип’ятью та Дністром. Обґрунтуванням такої позиції були матеріали з древніх римських, візантійських, германських джерел, певні дані археології. За різними даними саме з цієї території древні слов’яни неодноразово ходили походами на Візантію, Константинополь, Кавказ, Балкани, в Центральну Європу і в Прибалтику. Про це є письмові згадки. Саме тут арабські мандрівники і дослідники познайомилися з народом «воліняна». Вони казали, що цей народ керує всім слов’янським світом, і що він має державу. Всі ці згадки стосуються часів до ІХ ст. н. е. Розглядаючи карту України, можна побачити, що в центрі означеного річками чотирикутника знаходяться Волинська височина, а з її пагорбів стікають річки Горинь та Стир. Араби VII-X ст., що добре знали географію (для мусульманського покоління на Мекку), ясно уявляли місце розташування вказаного народу. Вони писали, що цей народ керується не царями, а ворожбитами (волхвами), і живе на землі болотистій, лісистій та вологій, та керує всіма слов’янськими народами. Писали вони і про державність у древніх слов’ян згадуючи найперше державу Артанію та її столицю Арту (Святу).
- Іншим показником унікальності Волинських земель є не досить втішаюча нас справа. Останніми роками на Волині значно поширилась діяльність «чорних» археологів, які використовуючи сучасну техніку ведуть розкопки городищ, поселень, а особливо могильників. Зрозуміло, шукають там де є що шукати, і в цьому сенсі територія Рівненської області є унікальною. На жаль у діючих українських археологів і істориків подібної техніки немає. До того ж згідно офіційних оцінок таких знахідок, висновок як правило один: знайдене не стосується древніх слов’ян. Знайдене визначається як речі сарматські, германські, кельтські, гунські, візантійські, тобто їх полишили тут зайшлі «цивілізованіші» народи.
- На жаль сучасна історична наука не залишає в історії місця, зрозумілого і окресленого, нашим предкам і вважає, що вони не були здатні створити щось достойне. Вони, за оцінками сучасної науки, були дикими (варварськими) племенами і розквіт їх культури прийшовся на період Київської Русі, тобто на час коли єдине слов’янство уже перестало існувати. Але чому це єдине слов’янство виникло і що було в основі такого єднання залишається загадкою? Нав’язані та домінуючі нині історичні стереотипи стосовно історії слов’янства і України, живучі, і їх ніхто, поки що, не намагався обгрунтовно заперечити. З книги ви дізнаєтесь і про те, що утаємниченість слов’янської історії стимулювали і самі слов’янські зверхники (князі та і власне волхви). На хвилі широкої ідейної та владної боротьби, вони завзято нищили пам'ять про своїх попередників, а відповідно нищили пам'ять про минуле свого народу. Це була загальнослов’янська трагедія яка розігралась в ІХ-ХІ ст. і яка в часі зівпала з піднесенням ролі князівської влади.
- Ми знаємо і розуміємо, що нам ентузіастам та пошуковцям можуть закидати в недосконалості роботи, поверховості її висновків. Проте, щось подібне говорили і Генріху Шліману, який в ХІХ ст. повірив міфам про древню Трою, і наперекір громадській та науковій думці зробив свої відкриття. Крім того, ми впевнені, що опираючись лише на матеріальні докази археології, та не розуміючи світоглядних, ідейних начал древньослов’янського суспільства розв’язати загадки походження слов’янства, українства, загадки Волинського краю не можливо. Робота авторів довгий час виконувалась і виконується власним коштом. Всі зусилля автори поклали для знаходження можливості видання книги, в яку вкладено душу і старання, масу вільного часу, днів і ночей.
- Ми часто чуємо вислів, що «немає пророків у своїй вітчизні». Ці слова стосуються найперше слов’ян, а найбільше українців. Бо такі древні пророки і месії у нас були! І їх було не один чи два, а десятки. Звали їх волхвами-украми. Вони несли велику місію просвітництва та знань світобудови довгі тисячоліття. Нажаль і вони помилялись в своїх діях, найбільше в часи занепаду загальнослов’янської держави Дулубії Рось. Саме вони є творцями великого надрелігійного вчення, яке консолідувало древні народи зробивши їх слов’янами та русами (просвітленими). Вчення, надане їм єдиним Богом, вони несли десятки тисяч років. Вони, як надрелігійні діячі сприяли розвитку просвітництва та релігійних форм його прояву. Вони допомагали раннім християнам, та з волі Творця, взяли опіку над новонародженим Ісусом (про це є згадки в Біблії). Пізніше вони забрали його в свою школу на навчання. Волхви ніколи не боролись з релігіями, бо вважали їх духовними школами різних вчителів та пророків, що допомагають наблизити до Бога простих людей. Вони проповідували істинні знання світобудови, знання про Бога та шлях до духовного єднання з Творцем. Здатність творити чудеса, було лише поверховим проявом їх глибоких знань про будову цього світу, та прямого контакту з Творцем. Нетлінні мощі найвидатніших святих отців з волхвів-укрів, нині покояться в українській землі, на Волині, і кличуть нащадків до духовної єдності з Творцем.
- Ціль книги «Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі)» привернути увагу громадськості, української та міжнародної, до того великого історичного минулого Волинського краю, що був первісним осередком загальнослов’янської держави Дулібії Рось, до земель на яких в давні часи відбувались важливі події європейського і світового значення, земель де діяли засновники потужного надрелігійного світогляду (волхвізму). На жаль поки-що, не завершене фінансування книги, і ви бачите лише перші видруковані видавництвом «Корлайн» книги. Але є надія, що в найближчий час весь тираж книги (10 тисяч примірників) побачить світ.
- Цікавим фактом є те, що нинішня держава Україна перебрала на себе всі символи волхвівської влади, її атрибутику і навіть назву, яка вказує, що ми є нащадками волхвів-укрів. Символ волхвівської Ради, символ Трояні, тризуб, є гербом України. Символ волхвівської влади, булава, є символом влади в нашому народі. Синьо-жовті барви волхвівського герба-щита, є кольором прапору України. Назва нашого народу, українці, означає, що ми себе визнаємо духовними послідовниками волхвів-укрів. Послідовниками, які, поки-що, не знайомі з тим світобаченням, що його несли найдостойніші з волхвів, святі отці, наші слов’янські пророки і месії.
- Національну ідею, яку ми шукаємо нині, наші попередники мали і добре розуміли, та несли її через тисячоліття.
Дулібія Рось, через просвітницьку діяльність, через вищі знання світобудови, через пізнання вищого космічного закону, через прямий контакт з Творцем, прагнула стати осередком стабільності в Європі, на планеті. Це її космічна місія, яку вона до кінця не виконала.
Автори будуть і надалі поглиблювати знання про древнє космічного вчення, яке несли волхви-укри. Автори прагнуть створити громадську організацію чи фонд (умовна назва «Суренж») які б сприяли пошуковій, науковій, дослідницькій та музейній справі в нашому регіоні. На часі розвиток матеріальної та технічної бази місцевих археологів, поява у них новітнього технічного обладнання (типу георадарів), які дозволять вести роботи з меншими руйнуваннями, не шкодячи пам’яткам, здійснювати великий об’єм роботи.
Ми будемо продовжувати пошук, писати книги, залучати в коло наших друзів науковців, політиків, пошуковців, які сприятимуть створенню бази для музейних експозицій, що допоможуть відкрити таємниці Волинської землі, та відтворити витоки нашої духовності.
І хай нам допоможе Бог!
Древня Волинь: білі плями історії слов’янства, білі плями історії України.
