Книга Валентина Дем'янова та Олексія Андреєва «Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі)» безперечно викличе неоднозначні оцінки всіх, кого цікавить історична доля слов'янства, доля початків української історії, етапів її державності. А розглядаються ці аспекти в контексті історії давньої Волині. Слід зауважити, що з огляду на історичний процес, волинський регіон був заселений уже в сиву давнину і впродовж тисячоліть приваблював різні народи. Тут мав місце тривалий розвиток автохтонного населення, часто у взаємодії з прийшлим. Нині можна говорити, що історична Волинь була частиною великого ареалу, де проходив етногенез слов'ян. Тут постала у формі Дулібського союзу перша східнослов'янська державність, тут зародилась і функціонувала могутня Волинсько-Галицька Русь, яка стала основою держави Україна.
На жаль, історична наука поки що не дала чітких відповідей на цілу низку питань, які цікавлять суспільство: як і де виникло слов'янство, на яких обширах чи теренах це сталося, що було рушійною силою його розвитку та консолідації?
Різнобій відповідей на ці питання — свідчення відсутності ключових, твердо встановлених позицій в системі пошуків, слабкого розуміння мотивів і причин, пов'язаних з цими подіями, домінування матеріальної складової в системі оцінок суспільних процесів минулого. Заважає цьому і незнання сучасним суспільством теологічних основ слов'янського світогляду, що дійшов до нас у спотвореному, перекрученому, розбалансованому вигляді. Спробуйте розібратися, спираючись на сучасні джерела, хто такі волхви і чим вони відрізняються від жреців. Або, що означають назви слов'янських племен і як ці назви виникли?
Автори рецензованої книги спробували, спираючись на власну методику, вибудувати каркас слов'янської історії, виходячи з реконструйованого ними каркаса світоглядного, тобто того ідейного начала, що його несла керівна верства слов'янського суспільства: волхви, жреці; начала, яке було відкинуте князівською владою в часи Київської Русі.
У книзі робиться спроба довести, що саме Волинська земля є центром слов'янського світу. На переконання авторів, столиця древньослов'янської держави знаходилась на місці сучасного Рівного і звалася Суренж. Щоправда, їх докази носять гіпотетичний характер, але є сподівання, що нас чекають цікаві пошукові роботи та цікаві знахідки слов'янських старожитностей.
Застосування нетрадиційних методів дослідження може викликати в декого нерозуміння. Однак наведені в книзі численні факти відкриття різних об’єктів на території міста Рівного та його околиць викликають інтерес. Шкода, що офіційні археологи, які так "вболівають" за охорону пам'яток, опинились на узбіччі цього цікавого дослідження, просто огульно проігнорувавши його.
Можна сперечатися стосовно доказової бази, методів отримання інформації авторами, "ловлячи" їх на вузькоспеціальних положеннях, сперечаючись стосовно точності карт, назв, схем, означень, але ігнорувати наведені факти було б нерозважливо. А найкраще було б спробувати протиставити авторам щось путнє та рівноцінне за масштабом.
Однак найпереконливішою відповіддю на дану книгу була б організація широких пошукових робіт. Автори книги, за їх словами, готові вказати місця такого пошуку та надавати відповідні консультації під державним контролем зацікавленим у пошуку. Результати таких початкових пошуків дали б відповідь на питання, чи заслуговує уваги розроблена ВДем'яновим і ОАндрєєвим концепція. В кожному разі вони можуть ставити так питання, враховуючи своє право на осмислення історичних подій і процесів, тим більше — недостатньо висвітлених на сьогодні в науковій літературі.
Проте вже зараз важливим досягненням цієї книги буде сконцентрований інтерес до давньої історії України, історії Волині, та розгортання на цьому тлі археологічних досліджень, формування низки заходів по збереженню пам'яток культурної спадщини нашого народу. Сподіваюсь, що книга не залишить байдужим українського читача, хоча б тому, що торкається нерозгаданих таємниць історії нашої Вітчизни.
А чи праві в своїх висновках автори — покаже час.
