Архітектура - це середовище існування, що несе в об'ємних пластичних формах певну інформацію. Це створений людиною штучний ландшафт, який можливо розглядати, як складову частину земної поверхні, де штучні просторові утворення вплетені в природне оточення. Відповідно, архітектура має властивості подібні до властивостей фізичних тіл на Землі.
Осмислення взаємодій в матеріальному, енергетичному та інформаційних світах, які за сучасними уявленнями є паралельними, дозволяє сформулювати один із основоположних законів еніології: "Для тіл і явищ енергетичного та інформаційного світів діють єдині закони, що дійсні і для тіл матеріального світу". Це визначення поширює закони фізики на паралельні енергоінформаційні тіла, явища та процеси і називається Законом єдності світобудови. Зазначимо, що інформація є сигналом, який використовує матерію та енергію, як носії. Зчитування та засвоєння сигналу (прийом), який утворює осмислену картину уявлень (образів) та відчуттів, достатніх для подальших значних перетворень, є отриманням інформації. Зворотній процес - приведення реальних явищ до звертання в сигнал і зв'язок його із енергетичним носієм - формування інформації для її для передачі (трансляції). Носій виконує функцію передачі і зберігання інформації.
Інформаційний обмін може відбуватися декількома шляхами:
2. Суб'єкт випромінює "обмацуючий" сигнал і потім зчитує його відбиття від об'єкту (принцип локації).
3. Сигнал, раніше випромінений об'єктом, зберігається в просторі і зчитується суб'єктом.
4. Енергетичний потік, відбитий об'єктом, у вигляді відбитого сигналу сприймається суб'єктом.
Вказані випадки направлені на одиничні складові (сигнал, об'єкт, суб'єкт) і не вичерпують реальної кількості ситуацій. Звернемо увагу на той факт, що власне інформація може зберігатися як матеріальним, так і енергетичним носієм і є думкою-формою (ідеальним вираженням). В залежності від носія, думки-форми можуть бути матеріалізованими (матеріально-інформаційними), енергетизованими (енергоінформаційними) або комплексними (матеріально - енергоінформаційними). Перші засвоюються людиною через можливості органів від чуттів та свідомості, інші -через динаміку мікроструктур фізичного матеріального тіла і позасвідомі форми розуму. Інформація, як правило, закладена в носій і стає одним з його властивостей. Щодо архітектури, то тут ми маємо справу із матеріально-інформаційними думками-формами при тактильному і зоровому сприйнятті архітектури та з енергоінформаційними думками-формами, сприймаючи мікроклімат, який створює архітектура.
З точки зору енергетично-інформаційної патогенності, польові ефекти архітектурних форм виявляються:
- 1. як каталізатор (підсилювач) патогенної дії;
2. як джерело шкідливого впливу:
- а) в місцях направленого впливу концентричних конусоїдальних та пірамідальних архітектурних форм;
б) в зонах перетину випромінювань різних форм, їх значних розмірів, де відбувається сумування подібних ефектів.
Оцінка енергоінформаційних впливів
При оцінці ознак впливів патогенних факторів на будівництво слід виявляти наступні явища, що посилюються шкідливими польовими впливами:
- а) руйнування кладки, замокання стін, тріщинуватість конструкцій;
б) проявлення плісені, іржі, деформацій, наростання моху, рослинності на конструкціях;
в) осадка входів, цоколів, просідання частин будівель або споруд;
г) наявність на ділянці викривлених, деформованих дерев, впадин мікрорел'єфу, постійних калюж, нехарактерних для цих ділянок кругових, еліпсоподібних, спиралевидних, зіркоподібних масивів рослинності, які відрізняються від навколишньої.
Комбінація декількох подібних явищ може вказувати на наявність патогенного фактору значної інтенсивності.
Тривалим перебуванням в зоні впливу патогенних факторів слід вважати таке, при якому його тривалість складає 50 і більше годин в місяць, а нетривалим - менше ніж 20 годин на місяць.
Перевірку наявності патогенного впливу можна проводити по візуальних ознаках, в тому числі із допомогою дендроіндикації. Патогенні фактори, процеси і явища, які відносяться до небезпечних, і підлягають реєстрації при вишукуваннях, проектуванні, будівництві і реконструкції, слід оцінювати як інтегральні польові впливи (сумувати).
При прогнозуванні динаміки патогенних впливів необхідно встановлювати циклічність і періодику зміни вимірюваних параметрів, виявляти максимальні рівні впливу, час їх прояву і конфігурацію в межах досліджуваного об'єкту.
Характеристики небезпечних польових впливів можуть бути визначені на основі:
- 1) статистичних методів оцінки захворюваності населення на ділянці вишукувань за багаторічними даними санітарних та медичних органів та установ;
2) фізичних методів визначення польових проявів (електромагнітних, гравітаційних, акустичних і ін.) неоднорідностей середовища;
3) біосенсорних методів, які використовують в якості датчиків біологічні об'єкти (рослинні матеріали, прості організми і ін.) через аналіз характеристик проростання насіння, дендроаналізу, аналізу дій мікроорганізмів;
4) фізико - хімічних методів, які використовують в якості датчиків фізичні системи (мінерали, метали, розчини і т.п.);
5) біолокаційного методу, який використовує органолептичні властивості людини-оператора;
6) геометричних методів фіксації зон розповсюдження патогенних впливів.
Інтуїтивні методи, які застосовуються в енергоінформаційних роботах, і відносяться до суб'єктивних, є такими де в якості приладу або індикатора використовується людина. Ці методи є головною відмінністю енергоінформаційних робіт від інших, що звичайно використовуються в будівництві. Для виявлення схованих в надрах Землі патогенних зон (аномалій геологічної будови, технічних комунікацій, об'єктів та споруд і т.п.) використовуються геофізичні методи і прилади.
При проведенні вишукувань в якості об'єктивного способу перевірки патогенних зон можуть бути проведені дендрологічні дослідження. Такі дослідження включають в себе вивчення стану рослинності на території, яка обстежується або поблизу об'єкта обстеження (дивись табл.1). За станом насаджень, кількості хворих, сухих або пошкоджених дерев, роблять попередній висновок про наявність, форму і характер розповсюдження патогенних зон, які потім уточнюються за даними геології, геофізики, аерофотозйомки і по результатам біолокаційної зйомки.
Біолокаційні роботи.
До операторів біолокації, які виконують еніовишукування, висувається вимога - наявність базової підготовки по програмі навчання практичної біолокації за наступними напрямками:
- а) геологічна біолокація ( пошук підземних вод, визначення тріщин, розломів та ін. з оцінкою окремих характеристик знайдених об'єктів);
б) інженерна біолокація (пошук та визначення комунікацій, оцінка пошкоджень та визначення їх місцезнаходження);
в) архітектурно-будівельна біолокація (об'єктів нового будівництва, а також участь у роботах по реконструкції та реставрації, біолокація будівельних та шляхових конструкцій, основ та фундаментів, інженерних систем - споруд та мереж у тому числі гідротехнічних, енергетичних, транспортних );
г) екологічна біолокація (пошук, картування та оцінка якісних характеристик на місцевості та в приміщеннях із вивченням патогенних факторів, які провокують виникнення подібних аномалій).
До складу біолокаційної групи повинні входити оператори біолокаційного методу (БЛМ) та асистенти для розмітки території та запису результатів, які отримали оператори. Перед початком роботи необхідно проводити калібрування операторів БЛМ з метою виявлення ступеню їх реакції на збуджуючі фактори, які викликають відхилення біолокаційного індикатора. Попередньо проводиться оцінка реакції операторів (по ступеню відхилення індикатора) на один і той же фізичний об'єкт. Величина відхилення індикатора приймається за одиницю інтенсивності випромінювання, що досліджується. В процесі проведення робіт необхідно ретельно дотримуватися правил техніки безпеки. При появі суттєвих результатів, які отримані операторами БЛМ у процесі вишукувань, необхідне проведення перевірки об'єктивними методами.
Під час підготовки до роботи операторам необхідно знати власні добові (фазові) зміни біоритмів, чутливість та імунно-адаптаційні можливості. Режим роботи має бути складений таким чином, щоб виключити періоди часу, коли чутливість, працездатність та імунні якості організму знижені. Не рекомендується приступати до роботи на протязі 1,5 годин після прийняття їжі. Оператори повинні постійно стежити за станом свого здоров'я та у випадку різкого або довготривалого погіршення самопочуття зобов'язані зупинити роботу та найшвидше полишити межі зони дії патогенних факторів. Не рекомендується проводити роботи по виявленню патогенних зон у безперервному режимі більш ніж 35-45 хвилин.
Час безперервної роботи треба скоротити в 1,5-2 рази при поганих погодних умовах. Не варто проводити роботи також в поганих, з точки зору геофізичних умов, дні. Роботу операторів БЛМ по шкідливості та ступеню ризику для здоров'я рекомендується прирівнювати до робіт на шкідливих виробництвах.
Інженерно - еніологічні роботи.
Еніологічні вишукування є видами інженерних вишукувань і повинні забезпечувати отримання матеріалів, які містять, по-можливості, досить повну картину розподілу енергоінформаційних зон на ділянках, що виділені під будівництво та реконструкцію житлових та громадських споруд. Еніологічні вишукувальні роботи є невід'ємною частиною технологічного процесу будівельного виробництва, і їх слід здійснювати по єдиному для даного будівельного майданчику графіку, пов'язаному із термінами виконання проектних, загально будівельних, монтажних та спеціальних робіт (точніше перед їх початком).
До складу еніологічних робіт входять: збір та аналіз топографо-геодезичних матеріалів та даних еніовишукувань за минулі роки про ділянку будівництва; натурна зйомка із зазначенням на планах патогенних зон; складання технічного звіту. При проведенні робіт по визначенню на планах патогенних зон можуть бути використані різноманітні засоби та методи вишукувань. Склад комплексу засобів та методів визначається в технічному завданні.
Програма еніологічних вишукувань повинна включати:
- 1) назву об'єкта та дані про його місцезнаходження та адміністративну приналежність ділянки;
2) характеристику будівель та споруд, що проектуються, реконструюються або реставруються;
3) мету та завдання вишукування;
4) дані про раніше виконані вишукування та про можливість їх використання;
5) характеристику та оцінку природних умов;
6) історичні свідчення з фондів та екологічних центрів; свідчення про природні та техногенні умови району, які впливають на організацію та виконання вишукувань; 7) визначення меж (зміну) меж ділянки вишукувань;
8) характеристики складності, об'єму, методів та послідовності виконання вишукувальних робіт; складу заходів по безпечних умовах праці та санітарно-гігієнічному обслуговуванню працюючих з врахуванням природних умов та характеру виконаних робіт;
9) склад заходів по охороні оточуючого середовища з виключенням можливості його забруднення при виконанні вишукувань, вимоги до організації виконання робіт;
10)вимоги до фіксації на планах патогенних зон які повинні відповідати ГОСТ 21667-76 (топографічні зйомки);
11)перелік та склад звітних матеріалів, форму їх представлення;
12)обґрунтування необхідності виконання науково-дослідницьких робіт при проектуванні, реконструкції та реставрації великих, унікальних, конкурсних об'єктів або об'єктів, які знаходяться у складних природних умовах.
За підсумками виконаних вишукувань складається технічний звіт (висновок), який повинен містити дані, які передбачені технічним завданням замовника та програмою вишукувань.
В нескладних умовах (для проектування, реконструкції окремих невеликих будинків та споруд) допускається замість технічного звіту складати висновок або пояснювальну записку, в яких слід коротко надати підсумки роботи.
До складу технічного звіту (пояснювальної записки) повинні входити текст звіту, текстові та графічні додатки. Звітні матеріали повинні вміщувати рекомендації та пропозиції для обліку природних геопатогенних (ГПЗ), технопатогенних (ТПЗ) та салюберогенних зон (СЗ) при проектуванні, будівництві та експлуатації об'єктів.
Еніологія в архітектурному проектуванні. Експертиза та нагляд.
Захист будинків та споруд від шкідливого енергоінформаційного, польового впливу проектується у складі розділу "Архітектурно-будівельні рішення" на всіх стадіях проектування, які передбачені СНиП 1.02.01-85 у вигляді самостійного підрозділу "Еніологія". Креслення цього підрозділу позначаються через кому індексом 2Є2,(розділ "Еніологія").
У розділі "Еніологія" здійснюється розробка проектних рішень в обсязі, достатньому для обґрунтування заходів та рішень, які сприяють захисту людей, тварин, будинків та споруд від патогенних впливів виявлених на ділянці.
Склад проектної документації підрозділу "Еніологія" повинен включати: опорний план з нанесенням енергоактивних зон; архітектурні креслення та плани, в тому числі будинків та споруд, що реконструюються до початку робіт, з нанесеними патогенними зонами; пропозиції по розміщенню або реконструкції забудови на генплані з пропозицією засобів захисту від існуючих патогенних факторів і можливих змін ситуації з вказівкою на патогенні фактори; пропозиції по удосконаленню архітектурних рішень нових будинків і споруд та тих, що реконструюються (з вказівкою існування по реконструкції патогенних зон і прогнозом зміни дії патогенних факторів після реконструкції); фрагменти планів з рекомендаціями по розміщенню місць довготривалого перебування людей, тварин і важливих технологічних вузлів з врахуванням патогенних зон (в масштабах 1:100, 1:50 або 1:20); пропозиції по облаштуванню інженерних систем і інженерної підготовки території з врахуванням патогенних зон і патогенних факторів, а також місць встановлення засобів захисту від патогенних факторів (якщо вони встановлюються); пояснювальну записку або її розділ, який пояснює необхідність захисту або використання впливу від патогенних факторів для виконання функціональних задач об'єкту проектування. Обґрунтування використаних в проекті архітектурних еніологічних рішень повинно містити креслення еніовпливу, які розкривають суть формоутворень, які проектуються, межі їх впливу, локалізацію зон динамічних та статичних напруг і їх специфікації. При розповсюдженні зон впливу на об'єкти, для яких вплив також може бути зоною ризику, для обґрунтування рішень, які прийняті, повинні надаватися прогнози розповсюдження впливу в формі еніоепюр і відповідних розрахунків або результатів досліджень на моделях.
Результати розрахунків, в тому числі акти проведення дослідів, опис характеристик та меж еніовпливу прийнятих архітектурних енергоактивних рішень, надаються в пояснювальній записці в розділі "Еніологія".
Нагляд за виконанням вимог по захисту від патогенності слід покладати на органи Держархбуднагляду, органи нагляду Мінприроди РФ і Держкомсанепіднагляду РФ, відповідні органи муніципального правління, власників об'єктів, авторів проекту.
Еніологічний контроль будівель та споруд, які будуть будуватися, проводиться в ході авторського нагляду або паралельно із ним, про що треба робити записи в журналі нагляду або журналі контролю.
Еніоконтролю в обов'язковому порядку слід піддавати: будівлі та споруди потужністю більш ніж 200 відвідувачів; будівлі дитячих і лікувальних закладів; споруди і прилади активних енергоінформаційних технологій, об'єкти зв'язку і енергетичні установки; будівлі і споруди енергоємних виробництв; обчислювальні комплекси і центри; ритуальні, в тому числі культові, будівлі та споруди; кладовища і їх території; території які раніше були зайняті кладовищами; місця захоронення відходів.
При влаштуванні засобів захисту слід проводити контроль за виконанням: правил використання матеріалів і потужності приладів, які встановлюються; правил їх складання і встановлення; послідовності операцій при встановленні; методів контролю, правильності робіт які виконуються.
Експертиза проектів будівель та споруд, які були побудовані, або реконструйовані, здійснюється за вимогою: замовника, власника або користувача будівлі; місцевих і державних органів влади в порядку нагляду за діяльністю користувача, проектувальників, дослідників, експлуатаційників; громадян, фізичних і юридичних осіб, через органи прокуратури, суду, арбітражу або нагляду; органів, які узгоджують та затверджують проекти, приймають будівлю або споруду в експлуатацію, які проводять страхування будівлі, споруди та їх ділянок.
Експертний висновок повинен містити:
- 1) час і умови проведення експертних робіт, склад експертної групи;
2) перевірку повноти і достовірності вишукувань, які були проведені, а також терміну їх дії;
3) аналіз задач, які були поставлені при будівництві і реконструкції, виходячи із матеріалів вишукувань;
4) аналіз прийнятих рішень по містобудівній, архітектурній, технологічній і інженерній частинам проекту, окремо і разом, час і умови проведення експертних досліджень;
5) висновок про достовірність прийнятих заходів по усуненню знайдених недоліків та помилок;
6) висновки за результатами зробленої роботи.
Затверджений органами нагляду або іншими компетентними органами експертний висновок може бути підставою для прийняття рішення по веденню містобудівної діяльності на нових ділянках та об'єктах, або тих що реконструюються чи експлуатуються.
