«Кам’яна гора» усього за 40 кілометрів від Рівного, поряд з одноіменним селом та міськими дачами. Це прадавнє святилище, що його відкрили дослідники «Рівне-Суренж», було споруджене на вузлі тектонічних виломів й обкладене камінням. Донині більшість брил не збереглося: місцеві жителі використали їх для господарського та житлового будівництва.

Важко збагнути, звідкіля тут узявся саме такий камінь, адже у радіусі 70–80 кілометрів немає жодного кар’єру. Цей камінь специфічний, із слідами обробки (прямокутні плити правильної форми) і солярними знаками (символами Сонця). Цікавим є те, що «Кам’яна гора» розташована майже на одній паралелі із британським Стоунхенжем та мегалітами Овруцького кряжу, що на Житомирщині. Від лісу з аномально покрученими соснами простежується так званий ритуальний шлях, який веде до святилища.

Нині західні й вітчизняні фахівці розглядають європейські мегалітичні («мегаліт» – великий камінь) споруди не тільки як такі, що мали суто ритуальне і календарне призначення. Розглядають властивості каменів як пристроїв – модуляторів енергії й підсилювачів геофізичного випромінювання. Тобто кожне давнє святилище було обладнане «антенами-передавачами», що транслювали той чи той запит у Всесвіт. Не лише волинські, але й подніпровські та причорноморські кургани 4-2 тисячоліття до Р.Х. розташовані на тектонічних виломах і в зонах виходу на поверхню мантійних порід. Звідки такий збіг та що саме знали і вміли давні українські жерці, й досі лишається загадкою.