«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
«Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі)»
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
Інші статті:
Слов`янотворення у Європі: історія просвітництва
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
В. О. Дем’янов, «ДЦ "Рівне-Суренж"», 3 Лютого, 2013 року

Слов`янотворенню у Європі 1 тис. н.е. передував процес, назва якого має особливе духовне та світоглядне значення. Цей процес у наших предків звався просвітленням.

Просвітлення - це свідоме, духовне, тонкопольове удосконалення власного тонкого тіла через світорозуміння, через віру у силу Творця, через знання Прави. Просвітлення - це спосіб формування нових якостей душі, гармонізації стосунків людини з оточуючим світом.

Просвітлення - це шлях до збереження душі після смерті фізичного тіла, повноти її структури (яка залежить від ірійного рівня). Воно обов`язкове для слов`янотворення.

Слов`янином ставав той, хто проходив просвітлення і надалі виконував закон Прави, вів життя у Праві, славив Праву, не допускав до власної душі руйнівного впливу сил антисвіту, вселення його істот ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/121 ).

Не міг стати слав`янином той, хто не був просвітлений, хто не мав духовного рівня достатнього для Світлого Ірію, не визнавав закону Прави. До таких належали особи, які свідомо уникали духовного удосконалення та служили силам антисвіту (наші предки називали їх чорноголовими та бездушними).

Тонкі тіла чорноголових та бездушних були легкодоступними для вселення у них істот антисвіту. Ці істоти спонукали таких осіб до агресії, егоцентричністі, лукавства, жадібності. Носіям істот антисвіту духівники забороняли жити у слов`янських громадах ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/122 ).

Ті, що прагнули досягати вищих ірійних рівнів, могли стати росами (рос - абривіатура, що вказує на ступінь досконалості душі). З росів зростали духовні керівники - слов`янські духовні Отці: рахмани, волхви-укри, волхви. Вони несли у світ розуміння головної істини: світла душа - найцінніший дарунок Вищих Сил.

За "Велесовою книгою", біля двадцять тисяч років тому, духовні очільники наших предків пройшли процес просвітлення (Північний Тибет, Загір`я-Семиріччя). З того часу, зусиллями посвячених там рахманів та волхвів, просвітлення стало засобом боротьби з паразитичним антисвітом, духовною дорогою народів у майбутнє, основою процесу слов`янотворення.

У "Велесовій книзі" найсвятіших та найшанованіших рахманів та волхвів-укрів, предки величають не інакше як Отсями, Отцями, а також Старотцями, Старощами, Старцями (Старець - давня абривіатура найвищого духовного змісту).

Боротьба рахманів та волхвів з головним ворогом людства, паразитуючим антисвітом, тривала не один десяток тисяч років. Ця боротьба, з об`єктивних причин, у наукових роботах минулого не досліджена.

Ознайомитись з короткою історією просвітництва, духовним подвижництвом предків, історією переселення слов`ян з Загір`я-Семеріччя у Європу (на Волинь), через Прикаспій, Кавказ, Сумерію (Шумерію), Ассирію, Ханаан, Анатолію, Балкани, Карпати, можна у книзі "Велич Дулібії Рось. Суренж" ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/pub/ ).

У ній сказано, що під час переселення слов`ян на захід, система просвітлення, яку несли предки, стимулювала духовне зростання народів різних регіонів, сприяла духовному розвитку, захищала від впливів антисвіту.

Найкращі з просвітлених ставали слов`янами та вливались у слов`янські громади.

За час мандрів Азією, Старотці здійснили велику кількість спроб вплинути на духовну ситуацію на далекій венедській прабатьківщині. На землі Європи вони відсилали великі загони просвітителів: у 12 тис. до н.е. - з Прикаспію, у 7 тис. до н.е. - з Кавказу, у 4-3 тис. до н.е. - з Сумерії-Шумерії ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/7 ).

Просвітителі несли знання народам Європи та намагались якнайдовше утримувати у віддалених осередках світоглядну чистоту. Сліди цих перших подвижників розкидані по усій Європі. Найбільше їх у лісостеповій смузі по обидва боки Дніпра та далі на схід, аж до р. Волги, Каспію, та Південного Уралу.

Тільки на початках 1 тис. до н.е. духовними Отцями слов`ян був визначений час остаточного повернення на прабатьківщину та прийнятий план поетапного переселення з Ассирії, Ханаану, Малої Азії на Волинь.

Уже з 9 ст. до н.е. на прабатьківські землі, від Західного Бугу до Дніпра, від Прип`яті до Карпат, до давніх родичів, у венедське середовище, приходять перші великі словянські загони та групи духівників-волхвів. Але це був лишень початок процесу.

Згодом, відчуваючи загрозу ворожих переслідувань, слов`яни у Азії зосереджуються недалеко від озера Туз. У середині 6 ст. до н.е. вони рушають у Європу.

У 6-3 ст. до н.е. політика формування передових загонів та їх виходу на прабатьківщину триває. Але ці загони рухаються не тільки на Волинь, але і на Прикарпаття та Подніпров`я. Це дозволяє впливати на ситуацію в регіоні та завдавати ефективних ударів з тилу по головному противнику - готам ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/9 ).

У 2-1 ст. до н.е., потрапивши спочатку на Розточчя, а далі на Волинь, головні сили закладають тут нову духовну столицю слов`ян - Суренж. Починається створення оборонної системи Росколані та будівництво держави Рось ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/101 ).

Після подій 1-2 ст.н.е. та відсічі ворожої агресії на головне слов`янське розселення на Волині, духовні Отці росів переходять до планомірної побудови розгалуженної, ієрархічно міцної просвітницької системи у Європі.

Побудова системи передбачає використання досвіду просвітницьких структур, що мали місце у Сумеріїї (Шумерії), Ассирії, Ханаані. Але, зі змінами та доповненнями.

Основою системи має бути духовно-просвітницький центр, навколо якого потрібно утворити рахманські підцентри. Підцентри, у свою чергу, мають сформувати мережу волхвівських осередків, а ті ініціювати розміщення духовних установ в усіх навколишніх слов`янських громадах ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/100 ).

Кількість просвітлених, а надалі слов`ян, на землях Дулібії Рось, має швидко рости, а відсоток непросвітленного населення зменшуватись (аж до безпечного рівня).

Просвітлення має відбуватись на мирних зустрічах з населенням у ході вільного світоглядного навчання. Духівники мають торкатися насущних питань: основ життя і смерті, вселенського устрою, ролі людини у світі, гармонійного існування кожного на планеті.

Базою навчального процесу мають стати широкі знання про устрій тонкого світу, ієрархію Світлого Ірію, душу, тонке тіло людини, їх будову, закони Прави, Нави, Яви, духовне удосконалення людини.

З попереднього досвіду Отці знали - уроки просвітлення добре стимулюють процес духовного підйому у переважної більшості європейських венедів (у допотопний час предки венедів займали майже усі європейські землі, окрім Середземноморського побережжя).

Особистий контакт зі Світлим Ірієм (молитовний, телепатичний, інтуітивний), наполегливість у виконанні правил Прави, приводили цих європейців до змін свідомості, до очищення душі від темного, до гармонізації відносин у суспільстві, до нового світобачення.

Успіхи власного удосконалення виробляли у них переконаність у необхідності жити за Правою, славити Праву. Зростало глибоке бажання жити слов`янським життям.

Першими просвітництво у Європі пройшли окремі народи венедо-фракійського кореня на Дунаї (6-4 ст.н.е.). Вони увійшли до духовного союзу слов`ян, званого Дулібським ( "Велесова книга" пише, що дулібами слов`яни звались аж до 9 ст.н.е.).

Слов`янотворчий процес тривав і по шляху через Карпати до Розточчя, і в часи переходу Отців на землі Волині.

Але, для розгортання просвітництва по усій Європі, рахманам потрібно було значно більше - започаткування будівництва великої та розгалуженної системи, створення її духовних підцентрів та осередків, збільшення кількості духівників, налагодження мережі постійних зв`язків.

Для цього у 1-3 ст.н.е. у Росколані йде відбір та навчання обдарованої молоді та дітей, розгортається дослідження місць придатних для нових духовних обителей. Ведеться організація загонів поселенців та будівничих.

Отці починають формувати центр рахмансько-волхвівської системи Європи з духовних закладів Суренжа та Пересопниці. У Суренжі його складовими стають святилища та духовні установи. У Пересопниці - обитель Старотців, рахманський центр та духовно-навчальний заклад характерників ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/119 ).

У 4-7 ст.н.е. розгортається будівництво перших чотирьох рахманських підцентрів: Ростоцького, Подільского, Руяньського, Ладожського. За ними, у 6-8 ст.н.е., наступних - Побузького та Кримського.

В рахманських обителях починають діяти групи Старотців (не менше сімох рахманів), серед яких обов`язково є рахман найвищого рівня посвяти.

Навколо рахманських підцентрів, по черзі, освячуються волхвівські осередки (5-8 ст.н.е.). Серед найзначиміших серед таких - Дніпровський, Потиський, Моравський, Новгородський.

До середини 8 ст.н.е. у Європі з`являється до двох сотень волхвівських осередків, а на 9 ст.н.е. їх кількість зростає до трьох сотень (!).

У волхвівських осередках активно працюють волхви різних ступенів посвяти. Часом там з`являються рахмани, що виконують важливі місії та допомагають цим осередкам.

Біля найбільших обителей зводяться духовні поселення та невеликі міста. Їх жителі допомагають святим Отцям у діяльності підцентрів та осередків.

Для узгодження та планування спільної діяльності представники рахманських підцентрів регулярно відвідують столицю (Суренж) і контактують з роською Троянню та Старотцями з Пересопниці.

Вони моляться на святих місцях Суренжа, радяться по складним духовним питанням, узгоджують стратегію розвитку підцентрів, уточнюють місця розбудови осередків.

З часом найважливішими подіями у житті усього слов`янства стають рахманські собори (збори). У Суренжі їх, у певний час, скликає Першоієрарх. На собори прибувають представники з усіх рахманських підцентрів, духовного центру у Пересопниці, роська Троянь.

Собори займаються визначенням стратегії розвитку системи просвітлення (слов`янізації), плануванням стримуючих духовних заходів (проти ворожих підступів), наданням допомоги периферійним осередкам.

Собори оцінюють проведену діяльність усіх рахманських підцентрів, діяльність буса та удільних князів, визначають степінь повноти просвітницького та мирського життя. Вони проводять заходи по шануванню найдостойніших та покійних рахманів.

З 8 ст.н.е. процес просвітлення на теренах Дулібії Рось стає всеохоплюючим. Лишень невелика частина населення держави залишається не просвітленною (з об`єктивних причин).

Найстабільніша ситуація є у центрі держави. На Волині, у Росколані та Суренжі, просвітленням охоплено усе наявне населення. Високий степінь просвітлення є і навколо рахманських підцентрів і поблизу волхвівських осередків. Там зосереджена і більша частина росів.

Процес просвітлення у 7-8 ст.н.е. ширшає і поступово виходить за межі Дулібії Рось. Він набуває європейського значення ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/100 ).

Проте, чи усім подобається таке швидке просвітлення європейських народів?

Чи усі вітають просвітлення та слов`янізацію важливого регіону?

Як і у Сумерії, Ассирії та Ханаані, вороги вбачають у просвітленні рішучий спротив ідеям духовного рабства. Вони знають, просвітлення - початок формування вільного духом суспільства, загроза існуванню паразитуючому антисвіту.

З періоду переселення рахманів у Європу, носії ідей антисвіту намагаються знищити слов`янську просвітницьку систему, державу Рось, усіляко переслідувати рахманів та волхвів.

Центри ворожих сил у цей час з`являються у Римській та Візантійській імперіях. Їх осередки виникають у країнах Близького Сходу, Центральної Азії, Скандинавії. Вони впливають на жрецтво войовничих племен центральної Європи, Балтійського Помор`я, Прикаспію та Середньої Азії.

Ідеї авторитаризму та антирахманства (антиволхвізму) вносяться у середовище вест- та остготів, і потрапляють з ними в усі куточки Європи.

Збройні напади римлян та готів на Дулібію Рось стають спробами цих сил руками європейських можновладців зупинити просвітництво та слов`янізацію.

Дулібія відповідає на це активними діями - військовим союзом з гунами у 5 ст.н.е.. Гунські походи на Константинополь, Рим, та провінції, а пізніше і словянські походи, тому доказ ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/14 ).

Але вороги не відступають.

У 6-8 ст.н.е. ідеї антипросвітництва, агресивного абсолютизму, збагачення обманом, підступом, силою, привносяться у кола знаті франко-германських королівств. На подібних агресивних ідеях будується політика Аварського каганату ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/83 ).

Під ворожі впливи потрапляє і верхівка каганату Хазарського. Їдеї антипросвітництва проникають у владні сім`ї поволжських і скадінавських (норманських) племен.

На початок 8 ст.н.е. зростає кількість прикордонних конфліктів та спроб захоплення слов`янських земель. Частішають випадки нав`язування ззовні авторитарної влади переферійним князівствам.

Дулібія Рось приймає виклики. Вона укріплює військову систему та швидко реагує на виклики ворогів. Частішають конфлікти з Візантією, франко-германцями, кочовиками з Азії.

Поразки у збройній боротьбі з Дулібією Рось змушують ворогів під кінець 8 ст.н.е. переходити до більш лукавих та прихованих методів війни. Ставка робиться на таємні акції з використанням транзитних шляхів через Дулібію Рось, що відкриті для мирних купців.

Віслою, Лабою, Двіною, Німаном, Дніпром, Дністром, Дунаєм, Доном, дорогами по суходолу, на слов`янські землі під виглядом торговців з Візантії, Хазарії, Балтики, від франків, потрапляють емісари ворожих сил (про них пише "Велесова книга").

Псевдо-купці користуються слов`янською гостинністю та допомогою, часто відвідують річкові та пришляхові роські міста та поселення, зустрічаються з місцевими князями та воєводами, боярами та торговцями.

Але, емісарів не цікавить торгівля, обмін товарами. Їх цікавлять таємні ритуали в значимих і людних місцях. Завдання - шляхом ритуалів (з арсеналу антисвіту) вплинути на духовно не стійких, не здатних міцно триматися Прави. Пониження ірійних рівнів слов`ян, переведення їх у стан чорноголовості та бездушшя - головна ціль акції.

У результаті - можливість формування з духовно ослаблених та підбурених руйнівної "п`ятої колони" у середині Дулібії Рось.

Привнесена ворогами на початках 9 ст.н.е. у Суренж чума (чума - абривіатура духовного змісту) найбільш болючий удар по усій рахмансько-волхвівській системі та державному механізму. Вона змушує рахманів на певний час відволіктись від боротьби з емісарами.

Наслідки діяльності псевдо-купців з часом стають очевидними. Втрачена удільними князями, воєводами, боярами, їх сім`ями, духовність - шлях до відступництва, порушень закону Прави, поступовий відхід від просвітлення, слов`янських духовних основ.

Спираючись на допомогу відступників ворожі елементи з середини 9 ст.н.е. починають сміливіше проникати на землі Дулібії Рось. Росте їх антироська агітація на усіх рівнях суспільства.

У цей час окремі дулібські князівства наводнюються переселенцями з-за меж слов`янського світу (головно військовими загонами). З їх допомогою місцеві князі-відступники прагнуть встановити авторитарне правління. Держава втрачає частину територій на заході, півночі, південному заході.

В окремих важливих торгових містах Дулібії Рось владу захоплюють самозванці. Вони вірять обіцянкам з боку ворожих емісарів у допомозі та надіються на удачу.

До середини 9 ст.н.е. завершується процес переміщення державних інституцій за межі ураженного чумою Суренжа. Розгортається їх діяльность у Росколані (на Погорині). Це дає змогу активніше наводити лад у бунтівних князівствах.

У другій половині 9 ст.н.е. Волинь активніше впливає на ситуацію у слов`янських землях та планує великі походи на зрадників.

Рюрик, що направлений з військом з Росколані на північ (Західним Бугом, Віслою та Балтійським морем), карає князів-відступників півночі. Проте, досить швидко сам потрапляє у скрутну ситуацію (протидія оточення), хворіє та помирає у важких муках.

Встановленням належного порядку на півночі та сході словянських земель має займатись його родич, Олег. За настановами рахманів він здійснює похід на бунтівний Київ-Самбатас, та вбиває самозванця Аскольда.

Навівши лад з князями Дніпровського регіону, Олег, на вимогу Старотців, готує великий похід на Візантію (відбувається у 907 р.н.е.), ходить на схід, до Волги, та на берег Каспійського моря.

Розпочату Олегом справу продовжують інші Рюриковичі: син Рюрика - Ігорь, та його внук - Святослав. Вони карають зрадливих князів на дальніх землях та ходять війною на Хазарію та Візантію.

Хазарська держава, після цього, припиняє своє існування.

Рахмани, у таких обставинах, надіються на подальші успіхи.

Проте, вже у середині 10 ст.н.е. Рюриковичі (виконавці волі Трояні та ті, що мають від держави значні повноваження), потрапляють під вплив зовнішніх сил.

Дружина Ігоря, Ольга, що походить з роду князів які відвернулись від Прави, по смерті чоловіка (шанувальника Прави), виходить на шлях боротьби зі слов`янським світоглядом. Вона зміцнює контакти з антислов`янським оточенням і формує план дій.

Дивна смерть Святослава (княгиня наполегливо кликала сина повернутись до Києва), сприяє отриманню Ольгою опікунства над спадкоємцями сім`ї, а з опікунством і впливу над полянським регіоном.

Ольгою ведеться підготовка по створенню авторитарної імперії однієї сім`ї на придніпровській частині роських земель.

За час свого існування у 988-1054 р.н.е. (66 років), це утворення, що його пізніше назвали Руссю, втягнуло слов`ян Подніпров`я у братовбивчі війни, агресію, усобиці.

Для володарів Русі, війни за владні столи, опора на найманців, вбивства, стали в усій повноті проявом бажанного ними візантизму ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/118 ).

Родичання з монархами заходу - це продовження курсу Рюриковичів на руйнування словянських духовних традицій, системи просвітництва та слов`янотворення.

А що діється у інших регіонах словянського світу?

Що стається у той час на західному, північному, південному, східному напрямках?

Віддалені рахманські підцентри (Руянський, Ладожський) опиняються в ізоляції від Волині. Це заважає рахманам проводити повноцінні собори та надавати допомогу далеким волхвівським осередкам. Поволі ці підцентри занепадають та руйнуються.

Волхвівська система Балканського півострова, Південних та Західних Карпат, Прибалтики та Полісся, послаблюється та зникає. Осередки на берегах Дунаю, Драви, Сави, Лаби, Одри, Вісли, Німану, Двіни, зазнають збройних нападів. Місцеві князі, що втрачають слов`янську просвітницьку основу, беруть участь у їх ліквідації.

Місце волхвів у таких регіонах займають ідеологи, далекі від знань Прави.

Степи Передкавказзя та Подоння стають ареною сутичок хазарів та половців. Останні, з волі рахманів, стримують агресію Рюриковичів на схід і південь.

З розпадом Київської держави у 11 ст.н.е., Рюриковичі намагаються міцно укріпитись на кордонах з колишніми дулібськими князівствами на заході, особливо на Прикарпатті (Галич) та Верхній Прип`яті (Володимир Волинський).

Важливим напрямком владної експансії Рюриковичів стають верхів`я Волги та Оки - землі фінно-угрів (чуді, мері, мещери, весі).

У 12-13 ст.н.е., політикою постійних усобиць, агресії, воєн, Рюриковичі ще більше послаблюють слов`янський світ та наражають його на нові зовнішні небезпеки (монгольске вторгнення).

Програвши битву на Калці у 1223 р.н.е., вони вже у середині 13 ст.н.е. стають до рядів васалів монгольских ханів та допомагають встановлювати сильну ординську владу у верхів`ях Дніпра, Волги, Дону, та на Прикарпатті.

Серед ханських васалів вирізняється Данило Галицький. Клятва у вірності ординцям не заважає йому активно шукати нових сюзеренів.

Спокусившись обіцянками створення власної держави (шляхом коронування), отримання великої матеріальної допомоги, начебто для боротьби з ханом, Галицький робить черговий усвідомлений антироський крок.

Разом з сім`єю та оточенням, він приймає католицизм (умова коронування). Під гаслами об`єднання церков, він широко відкриває роські землі для входження на них орденських структур, таємних лож та організацій.

Загонами короля Данила та його сина Лева, у 1256 р.н.е. руйнується Ростоцький духовний підцентр на Високому Замку (Діброва) та місто поряд з ним (тут пізніше виросте Львів).

На землях Прикарпаття створюються умови для формування нової гілки "п`ятої колони" - ворожого до слов`ян та словянського світогляду іновірного магнацтва та шляхти ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/124 ).

А як же рахмани та волхви Волині, чи продовжили вони свою боротьбу?

Не зважаючи на важкість ситуації, втрату багатьох елементів та гілок просвітницької системи (на заході, південному заході, півночі), духовний центр слов`янства на Волині у 11-13 ст.н.е. намагається посилювати свою діяльність.

У цей час Волинь стає прихистком для усіх рахманів і волхвів які покинули європейські підцентри та осередки.

Локалізація європейської духовної системи у центрі роських земель, її перебудова, призводить до швидкого зростання кількості рахманських обителей на землях Волині. Частина з таких будується на нових місцях, інші постають на базі волхвівських осередків.

Ціллю оновленної просвітницької системи стає - розбудова роської держави у новій її назві, Україна ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/117 ).

Отцями Погорини землі Середнього та Нижнього Подніпров`я (на європейських картах - Низова Волинь) обираються місцем будівництва військово-духовного осередку - Січі ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/120 ).

За Дніпром планується побудова декількох нових рахманських підцентрів, що мають виправити духовну ситуацію створену Рюриковичами та їх послідовниками.

Але, не усім це до вподоби.

Вороги, як зовнішні так і внутрішні, стривожені посиленням Волинського центру рахмансько-волхвівської системи. У кінці 14 на початку 15 ст.н.е. вони прикладають зусиль для повної ліквідації рахманства та волхвізму.

На Подніпров`ї та верхньому Подністров`ї ворожими емісарами вчиняються акції особливої, не знаної до того, руйнівної для людських душ, сили. Об`єктами ураження стають святилища, кургани, фортеці, міста, села. Ці колись світлі місця надовго стають зонами темних впливів (антисвіту).

Ті, хто попав під довготривалу дію таких зон, духовно опускаються, стають чорноголовими та бездушними, залежними від істот антисвіту. Їх стає легко спокусити, звабити, налаштувати ворожо до роського, слов`янського.

Головною жертвою таких акцій стає частина української шляхти з Волині, Поділля, Прикарпаття, Подніпров`я, яка служить на Дніпрі (у фортецях-городищах), на вехньому Подністров`ї (у містах краю), на торгових шляхах.

Духовно уражених шляхтичів емісари легко зваблюють збагаченням, владою, успіхом, та втягують у таємні структури антироського спрямування складанням клятв вірності далеким очільникам.

У межах України представники такої шляхти поступово стають магнатами. Міцніє їх ідейна залежність від таємних організацій і лож, у яких уже перебувають владні верхівки Польщі та Литви (відкинули Праву значно раніше).

В цих умовах, послідовним захистником просвітництва, противником магнатського свавілля, залишається українська влада та рахмани. Саме їх дії дратують магнатські сили.

На противагу рахманській політиці, на усій території України магнатами та залежною шляхтою чиняться антироські, антиукраїнські акції. Ширяться спроби введення особливих шляхетських превілей та нав`язується кріпацтво (як духовне та фізичне рабство).

На землях магнатів відбувається переслідування усього рахманського, волхвівського, просвітницького, роського, проводиться відверта політика подвійних стандартів, лицемірства, служіння зовнішнім ворожим силам ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/123 ).

Вищими законами для магнатів та іновірної шляхти в Україні стають орденські статути, правила таємних лож, статути сусідніх держав. Грамоти та листи, що надходять з сусідньої Литви та Польщі, стають керівними документами у їх діяльності.

Розколу у суспільстві сприяє і релігійна належність магнатства та шляхти (католицизм), яка сприймається оточенням як приналежність до агресивних чужинців.

Україна бореться з відступниками та чинить на них військовий і суспільний тиск (потужні акції середини 16 ст.н.е. та початку 17 ст.н.е. нині носять назву народних повстань - Косинського, Наливайка, Жмайла, Федоровича, Сулими, Павлюка, Острянина, Трясила).

Проте, магнатське свавілля, яке живиться підтримкою ззовні, діяльність численних місій, не слабшає. Рахмани та волхви, в таких умовах, змушені утаємничувати свою діяльність.

Вже у середині 17 ст.н.е. Україна зазнає військової агресії як внутрішніх так зовнішніх антиукраїнських (антироських) сил. У справи українців втручаються сили з усієї Європи (під прапорами польського короля).

Українська держава здригається від відвертого зовнішнього втручання та масштабу громадянської війни.

Завдавши магнатству удару, Україна вистояла …

Проте, не зважаючи на військові поразки, магнатсво та іновірна шляхта, не збираються відмовлятись від обраного курсу на ліквідацію рахманства.

Духовна отрута рознесена магнатами, увійшла до середовища козацької старшини та вразила тих, хто став хворіти авторитарними планами. Такі поглядають на Річ Посполиту, Московське царство, Османську імперію, шукаючи підтримки ззовні.

Одурманена ідеями гетьманства, окремішної влади на клаптиках українських земель, старшина іде на спланований ворогами поділ України.

Починається Руїна – нав`язане ворогами швидке братовбивче нищення усього українського, роського, просвітницького.

Тому під кінець 18 ст.н.е. Україна, як держава, припиняє своє існування.

У 18 ст.н.е. на початку 19 ст.н.е. потомки рахманів та волхвів докладають усіх можливих зусиль для збереження останніх роських раритетів. Частина з них покидає батьківщину та їде у світ.

Просвітництво втрачає останніх своїх провідників та таємниці системи слов`янотворення ...

Та чи завешилась цим історія просвітництва та слов`янотворення у Європі?

Чи вмерла ідея духовного удосконалення людини?

Чи зникло просвітництво назавжди?

Пророцтва предків кажуть, що ні.

Вони говорять: антисвіт, ворог Прави та Світлого Ірію, щоб бути знищеним, має повністю виявити свою чорну та агресивну паразитичність.

Лишень тоді настане мить останнього бою і Творець знищить антисвіт.

Почнеться відродження, і світ буде жити за законом Прави. Вийдуть з історичного забуття величні рахмани-Старотці. Людські знання очищаться від світоглядних спотворень. Настане час нового Неба та нової Землі!

Нині, у волі тих, хто є слов`янського духовного кореня, зрозуміти світогляд предків, пізнати закон Прави, зрозуміти велич Творця.

Бо, тільки пізнавши давній світогляд предків, повернувши слов`янську духовність, ми станемо помічати славне слов`янське минуле, духовну велич Праотців, їх високі духовні знання.

Бо, глибинні духовні знання предків - були і будуть внутрішнім єством слов`янина!

+ + +

1. Влес книга. Дніпро, №4 – Київ, 1991.

2. Яценко Б. «Влесова книга»-пам’ятка ІХ століття. -Київ, 1994 .

3. Сушинський Б. «Велесова книга» предків.- Київ-Одеса, 2004.

4. «Велесова книга».Славянские веды. Составитель- Дудко Д.М. – Москва, 2004.

5 Лозко Г.С., Велесова книга. Волховник. -Вінниця, 2007.

6. Повість врем’яних літ -Київ, 1990.

7. Геродот. Історія у 9 книгах.- Київ, 1993.

8. Дем’янов В. Що було до Русі?- Рівне, 1994.

9. Чмихов М.О.,Кравченко Н.М.,Черняков І.Т. Археологія і стародавня історія Україні.-

Київ, 1994.

10. Шилов В.И., Истоки славянской цивилизации. -Киев, 2004.

11. Вінокур І.С.,Телегін Д.Я. Археологія Україні.- Тернопіль, 2004.

12. Археологія України. Під редакцією Залізняка Л.Л.- 2005.

13. Кучинко М. Археологія Воліні.- Луцьк, 2005.

14. Нариси культури давньої Воліні. Під редакцією Охріменко Г.В.- Луцьк, 2006.

15. Дем’янов В.О., Андрєєв О.А. Велич Дулібії.Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі) - Київ, 2006.

16. Дем’янов В.О., .Андрєєв О.А. Велич Дулібії. Рось. Суренж.- Київ, 2007.

17. Статті - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/

18. Карти - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps

19. Сайт - http://rivne-surenzh.com.ua/

Волинський Центр історичних та геофізичних досліджень «Рівне-Суренж» © 2017
Використання матеріалів сайту, їх передрукування можливе тільки з посиланням на даний сайт. Всі права застережені
«Рівне-Суренж»