«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
«Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі)»
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
Інші статті:
Карти роських земель пізнього середньовіччя: Волинь-Україна 16-17ст.н.е.
«Рівне-Суренж»
«Рівне-Суренж»
В. О. Дем’янов, «ДЦ "Рівне-Суренж"», 4 Листопада, 2012 року

У пізньому середньовіччі носієм роського світогляду та роської державності залишалась Волинь. Історичні землі Росколані (Русколані) та її найближчі околиці були центром роських земель. Тут, у серці Волині, у 13-14ст.н.е. концентрувались головні духовні установи слов`янського світу. Тут зростала нова роська еліта: духовенство, військові керівники, старшина.

Не зважаючи на несприятливі умови, антироський тиск на населення колишньої Дулібської держави (жителів Прикарпатської Руси, Західного Поділля, Білорусі), значну кількість відступників від світогляду та віри Отців (магнатства, шляхти, їх оточення), Волинь у 15-16ст.н.е. залишалась землею рахманства та волхвівства, носієм закону Прави.

На Волині успішно провадилась підготовка світоглядно роського керівництва, яке стало головною силою у розбудові роської держави з новою назвою - Україна. Ця держава, стараннями волинян, вийшла за межі місця свого проголошення, історичної Волині, та міцно укріпилась на просторі Середнього та Нижнього Подніпров`я.

Назва роської держави, Україна, у 14ст.н.е. була свідомо прийнята рахманами та волхвами початково для Росколані, далі для Волині, та стала духовним знаменням нової епохи.

Ця назва дозволила виокремити роські земелі від земель, що потрапили під вплив чужинських ідеологій.

Про історію походження назви Україна від звання роських духовних вчителів (волхвів-укрів) читайте у статті «Укри та українці: забута історія предків» ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/117 ).

Повернення роських впливів на слов`янські землі, у межі колишньої Роської держави, Волині та України, було головною метою волинських духовних вчителів.

Першим напрямком духовного подвижництва, зважаючи на навколишні умови, стали колишні східні дулібські землі. На територію Київщини, Чернігівщини, Подніпров`я, Лівобережжя Дніпра повертався у всій повноті давній роський світогляд. Процес мав охопити і відвойовані у Золотої Орди дулібські степи та Дике поле.

Тут, у південних степах, під кінець 15ст.н.е. планувалось створення міцного військово-духовного осередку держави, військової та духовної вольниці. Про це докладно у статті «Волхвівський дух України: волинські корені Запорізької Січі» ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/120 ).

У кінці 15ст.н.е. на Дніпровських порогах постала Запорізька Січ – особлива структура, що мала об’єднувати усіх вільнодумних слов`ян навколо рахманських та волхвівських посланців з Волині.

Активна та планомірна діяльність росів закріпила у 16-17ст.н.е. назву Україна за землями, що раніше входили у дулібську державу: за територією Київщини, Середнього та Нижнього Подніпров`я, Дикого Поля. На відміну від базового осередку, історичної Волині (Волині Верхньої), ці землі стали носити назву Низова Волинь (Bassa Volinia) та Україна – Країна козаків.

Таким чином смислова ідентичність назв Волинь та Україна, що існувала у суспільстві, їх взаємозамінність, потрапила на карти 16-17ст.н.е.

Активна діяльність роських духовних Отців у 14-15ст.н.е. стала подразником і в усій Європі. Вона наштовхнулась на відвертий спротив магнатства та шляхти, особливо тієї її частини, яка поглядала на схід.

Серед ворожо налаштованих було багато відступників від слов`янського світогляду та віри батьків. У намаганнях збагачення вони бажали заволодіти усіма роськими землями, перетворити слов`ян у духовних рабів.

Такі відступники наполегливо нищили усе роське, вільне духом, сприяли появі на слов`янських та роських землях ворожих Праві орденських структур, таємних організацій та лож.

Події, що розгорнулись на Волині-Україні та навколо неї у 16-17 столітті – це боротьба носіїв роського світогляду з ворогами Прави: властолюбним та жадібним магнатством, шляхтою, їх услужливим оточенням.

Часи 16-17ст.н.е. – це момент загострення боротьби двох світоглядів, боротьби яка тривала не одне тисячоліття на просторах планети, війни Світлого Ірію проти антисвіту ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/121 та http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/122 ).

Роські осередки різних часів (Дулібія Рось 1-9ст.н.е., Волинь 10-14ст.н.е., Україна 15 -17ст.н.е.), були вдалими спробами побудови гармонійного, влаштованного на законах Прави, суспільства. Вони - дітища роських Святих Отців (знавців та носіїв закону Прави). Ці суспільства можна назвати виявом Богократії, прямого керівництва Світлих сил суспільством (через контакт зі Святими Отцями).

Своїм існуванням такі утворення дратували тих, хто зневажав Праву, закони любові та добра, хто уповав на агресію, гординю, жадібність. Дратували тих, хто прагнув привласнення чужого: високих знань, суспільних багатств, можливості матеріального творення.

У запеклій світоглядній боротьбі, противникам Прави важливо було отримати доступ до таємниць рахманського та волхвівського устрою, організації їх влади, системи управління. Вороги бажали паразитування за рахунок таких таємниць.

У 16-17ст.н.е. бачимо зрослий інтерес до слов`янських земель та Волині-України через появу великої кількості картографічних матеріалів, що виконані західноєвропейськими картографами для центрально-східної Європи та земель колишньої Дулібської держави ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps ).

Виконані ними карти відтворюють не тільки географію слов`янських земель у 16-17ст.н.е., але й вказують на розбудову держави Україна, на світоглядні зміни які відбувались на просторах від Західного Бугу до Подоння, від Прип`яті до Причорномор`я.

На середньовічній карті П.Коронетті ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/48 ) бачимо, що майже уся територія на схід від Волині теж носить її назву – Волинь (Volinia). Частина цієї території, Подніпров`я, Запоріжжя, Лівобережжя Дніпра, зветься Низовою Волинню (Bassa Volinia).

Землі північного Подністров`я та Південного Бугу на карті Коронетті названі Поділлям (Podolia). Разом з Волинню Поділля є Україною, або Країною Козаків (Ukraine - Paese de Cosacchj).

На французькій карті 1700 року ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/25 та http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/63 ) землі Волині (Volhonie) тягнуться від Західного Бугу на лівобережжя Дніпра та до Причорномор`я. Разом з Поділлям (Podolie) землі Волині - Україна (Ukraine) та Країна Козаків (Pays de Cosaques).

Прикарпатські землі, що потрапили під магнатський удар найпершими, названі на карті Руссю Красною Польською (Russie Rouge Polonoise).

На карті Джовані да Мула, початку 17 ст. ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/99 ), окрім Волині (Volinia), яка простягнулась від Прип`яті до Причорномор`я та Сіверського Дінця; Поділля (Podoliа), земель охопивших Північне Придністров`я; Чорної Руси (Russia Negra), чи історичних земель Прикарпаття; з`являється ще одна назва. Це Полісся (Polesia) – землі у верхів`ях річки Прип`ять (нині частина Польщі, Білорусі, Волині).

Цікавою є карта 1674 р. Ґійома Сансона ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/98 ). Ця карта в багатьох деталях повторює французьку карту 1700р. На ній Волинь (Volhynie) - це землі від Західного Бугу до Подоння і дельти Дніпра; Поділля (Podolie) — землі північного Придністров`я і Побужжя; Чорна Русь (Rossie Noire) — землі Прикарпаття та Холмщини.

На цій карті Україна – це Країна Козаків, яка об’єднує Волинь та Східне Поділля.

На карті Сансона, одначе, з`являються і додаткові дані та деталізація. Великі роські землі на ній поділені на окремі регіони (рalatinat), що є відображенням бажаного магнатством устрою українських земель (в супереч устрою роському).

Можновладці, місцеве магнатство та шляхта, які мали вплив на формування карт, прагнули відобразити на картах свої стратегічні плани, подати їх у якості єдино можливих.

Особливою є карта Центрально-Східної Європи 17ст.н.е. Гійома Боплана ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/97 ). Вона, як і карта Ґійома Сансона, враховує лишень магнатсько-шляхетський погляд на українські землі та влаштування їх територій.

Так Волинь (Volhynia) на даній карті складається з двох регіонів: Volhynia Superior (Верхня Волинь) та Volhynia Inferior (Низова Волинь). Україну (Ukrania) на карті утворює Волинь разом з Поділлям.

Центрами регіонів на карті Боплана показані магнатські (не роські) осередки.

Цікавою є інша карта, виконана у 1641 р. картографами групи Сансонів ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps/96 ).

На відміну від попередніх карт, ця карта не несе подробиць регіонального, магнатського по ідеї, устрою земель.

На карті позначені землі, що входять в Україну 16-17 ст.: Верхня Волинь (Alta Volinia ), Низова Волинь (Bassa Volinia), Верхнє Поділля (Alta Podolia ), Низове Поділля (Bassa Podolia ). Разом вони іменуються і Країною Козаків (Vcriania o Paese de Cosacchi).

Роблячи висновки, скажемо: виконані на замовлення близьких до магнатства та шляхти сил, карти Волині-України 16-17ст.н.е. несуть у собі значний суб’єктивний чинник. Проте, не всі і не в усьому.

Знаходяться серед карт і такі, що позбавлені свідомого суб’єктивізму. Такі карти не можливо назвати пророськими чи українськими, бо вони не відтворюють у деталях роське бачення держави Україна, детальне роське (українське) влаштування її території.

Проте, втішним є вже те, що виконавці таких карт, знані європейські картографи, не допустили однобокості. У скупих написах на своїх картах вони надали нам цінну інформацію для роздумів.

Ці картографи звернули увагу на європейську потугу, Волинь. Вони помістили на карти роські назви цього краю – Україна, Країна Козаків та інші.

Це сталось тому, що вони добре знали:

- Україна 16-17ст.н.е. – це Волинь, навколо якої об`єднані інші землі (де шанують Праву);

- Волинь – це головне ядро, яке поширило свої впливи (знання Прави) на усі східні (дулібські) землі (Середнє та нижнє Подніпров`я, Дике поле), на так звану Низову Волинь;

- Волинь - це Країна Козаків на якій утворена військово-духовна потуга, Січ.

Тому питання широкого вивчення основ тієї сили, яка спромоглася не тільки зберегти на Волині у 14-17ст.н.е. роську світоглядну основу часів Дулібії Рось, але і головні рахманські та волхвівські навчальні заклади, основоположні знання Прави, зуміла захистити їх від спотворення зрадливими земляками, знищення духовними ворогами, є нині особливо актуальним.

Складністю є лишень те, що життя волинського рахманства та волхвівства, устрій їх організації, участь у духовному житті усього волинського старшинства, закриті від нас викривленими історичними оцінками тієї доби, нав’язаним нам магнатсько-шляхетським поглядом на історію Волині-України, заїждженими академічними штампами стосовно бачення суспільних процесів, однобокими оцінками діяльності ключових постатей.

Розгортання духовних утисків та репресій супроти носіїв роського світогляду у 16 -18ст.н.е., змусило рахманів та волхвів утаємничити свою діяльність. Духовні провідники, для мирського погляду, ніби «зникли», «розчинились» у середовищі українського духовенства та народу, стали не видимими.

Але вони, та їх сподвижники, у непримиренній боротьбі, продовжували будувати нову Роську державу – Україну. Вони віддавали цьому усі свої духовні сили.

Грандіозність та стрімкість подій на землях України 17 століття тому доказ.

Лише зрадливість тих, хто, спокусившись владою та багатством, відійшов від роського світогляду, а далі відірвав суспільство від живильного впливу носіїв Прави, дала змогу ворогам смертельно вразити Українську державність ще у 17ст.н.е.

Активна війна проти роських духовних інституцій – це перехід до так званої Руїни, процесу цілеспрямованого викорінення роських духовних впливів на життя народу.

Процес цей завершився нищенням у 18ст.н.е. знакових символів української вольниці – роської (козацької) церкви та Запорізької Січі.

Ослаблення контакту зі Світлим Ірієм, втрата істинних знань Прави, стали тяжким випробовуванням для роського, українського народу, випробовуванням яке продовжується.

Значення і зміст такого випробовування треба зрозуміти кожній людині, усім хто зветься українцями.

Тому маємо повчитися у предків, Святих Отців, терпіння та міцної віри у Праву. Бо предки тисячоліттями несли її до нас, щоб передати як найдорожчий спадок.

Дяка їм за це !

+ + +

1. Троневич П.О. Волинь в сутінках історії XIV – XVI століття. – Луцьк, 2003.

2. Орлик Пилип, Конституція, маніфести та літературна спадщина (історична пам’ятка). – Київ, 2006.

3. История русовь или Малой Россіи, сочинаніе Георгія Канискаго, архі-па Бьлорускаго. – Москва, 1846.

4. Левассер Гійом де Боплан, Опис України, - Львів, 1990.

5. Шевальє П’єр, Історія війни козаків проти Польщі (переклад з 1663р.). – Київ, 1960.-

6. Кащенко Адріан, Оповідання про славне Військо Запорізьке низове. – Київ, 1992.

7. Яворницький Д.І. Історія запорізьких козаків. – Львів, 1990.

8. Дем’янов В.О., Андрєєв О.А. Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі). - Київ, 2006.

9. Дем’янов В.О., .Андрєєв О.А. Велич Дулібії Рось. Суренж .- Київ, 2007.

10. Карти історичні - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/additional/maps

11. Понятійний словник - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/dictionary/hist_dict

12. Сайт ДЦ «Рівне-Суренж» - http://rivne-surenzh.com.ua/

Волинський Центр історичних та геофізичних досліджень «Рівне-Суренж» © 2017
Використання матеріалів сайту, їх передрукування можливе тільки з посиланням на даний сайт. Всі права застережені
«Рівне-Суренж»