Система земляних фортифікацій (фортів) навколо м. Рівне є унікальним зразком такого типу відкритих земляних споруд періоду до І Світової війни.
Спорудження системи відкритих фортифікацій відносяться до кінця ХІХ початку ХХ століття та пов’язано з розміщенням в м. Рівне відповідних військових структур в прикордонній зоні на території Російської імперії на відстані до 100 кілометрів від кордону з Австро-Угорщиною (нині межа Львівської та, відповідно, Рівненської і Волинської областей).
Будівництво фортів відбувалось під керівництвом російських військових інженерів і було складовою частиною польової укріпленої позиції кільцевого типу навколо м. Рівне (штабу Армії і Фронту).
Форти являли собою земляні споруди оточені валами загальною площею до 4-5 га. кожний, і в яких могли розміщуватись до 2-4 стрілецьких рот. На зовнішніх валах таких фортів спроможно було виставити до 20-50 артилерійських гармат. На майданчику форта у внутрішніх валах розміщувались підземні споруди для зберігання пороху, снарядів, амуніції. На зовнішніх валах були розміщені стрілецькі позиції.
Форти навколо Рівного розташовувались на переважаючих висотах навколо міста і мали між собою візуальний контакт (віддаль 2,5 – 5,0 км) тобто на відстані гарматного пострілу. Кількість фортів навколо міста за різними данними складало від 7 до 12 штук. На австрійських довоєнних (до І Світової війни) та польських повоєнних (1926 р.) картах відмічено до 7 таких фортів.
В зв’язку з проривом австрійських військ в 1915 р. в район м. Дубно (40 км. від Рівного) значення фортів як оборонної структури різко зросло. Вони ж мали певне значення в період підготовки Брусилівського прориву на російському фронті.
В зв’язку з розвитком авіації у 20х-30х роках ХХ ст., форти як відкриті системи втратили своє значення уже після І Світової війни. Креслення фортів як інженерних систем – відсутні. Дані про них слід шукати в архівах Росії, Санкт-Петербургу і Москви. Як твори військового інженерного мистецтва свого часу становлять великий інтерес. Включені в список нововиявлених пам’яток історії та культури в межах України та запропоновані до внесення в державний реєстр пам’яток.
Частина фортів унікальна тим, що розташована на місцях, що використовувалась людьми в давнину. Це можливі місця древніх городищ, святилищ, які потребуют докладного обстеження.
З 7-ми фортів навколо м. Рівного відмічених на радянських картах 50-х років ХХ століття сьогодні збереглись не всі:
а) форт №1 – в селі Обарів біля дороги на Луцьк не зберігся. Нині це вирівняний майданчик геофізично та археологічно не досліджений;
б) форт №2 – біля дороги на Млинів, зайнятий господарським двором одного з підприємств. Зруйнований, не досліджений;
в) форт №3 – на полях біля рівненського аеропорту, без валів, з траншеями. Не досліджений.
г) форт №4 – біля сіл Тинне-Вересневе на об’їзній дорозі м. Рівне. В хорошому стані, збереглися всі фортифікації, не досліджений. Потребує додаткових археологічних та геофізичних досліджень. Домінує над місцевістю на фоні чудового краєвиду;
д) форт №5 – між смт. Квасилів та м. Здолбунів. Зруйнований і розрівняний внаслідок забудови і прокладки доріг. Не досліджений;
е) форт №6 – в с. Колоденка на урочищі Червоні (древня назва Красні) гори. Добре зберігся. Використовувався як автодром. Має нетипову форму, бо займав більш древню структуру (Ругію, див. книгу «Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі)» яка може мати визначальне значення в вивченні історії древніх слов’ян як святиня. Вали розташовані нижче рівня вершини горба на 7-10 метрів, що не типово для фортів. Не досліджений. Нині швидко оббудовується приватними будинками
є) форт №7 – біля траси на м. Костопіль. Займає найвищу точку в оточуючому м. Рівне рельєфі. Використовувався як стрільбище. Добре зберігся. Не досліджений.
Крім вказаних фортів подібні структури фортів могли існувати в с. Бармаки, біля с. Великий Олексин і в інших місцях, в тому числі на значній віддалі від м. Рівне.
Першочергово форти потребують геофізичних досліджень, що можуть вказати на наявність підземних та поруйнованих споруд, більш древніших археологічних об’єктів. Особливо це стосується фортів, які збереглись в хорошому стані – форт №4, форт №6, форт №7.
По-друге, вони потребують детальних археологічних розкопок і пошуків артефактів як часу їх будівництва так і більш ранніх періодів.
По-третє, форти, що збереглись потребують термінового захисту, музеєфікації та облаштування для екскурсійної діяльності бо є унікальними за своїм історичним значенням.
