У давнину закон світобудови, закон нашого Всесвіту, даний Творцем, наші предки, слав’янські мудреці та Пророки, називали Вселенським законом. Його триєдина сутність їм була добре відома. Для них цей закон був зібранням взаємопов’язаних законів, що носили назви - Права, Ява, Нава.

У триєдності Вселенського закону окремі його частини, Права, Ява, Нава, були глибоко вивчені та осягнуті предками, бо визначали суть головних завдань тонкого світу, процесів управління Сущим. Вони, ці закони, зумовлювали поступальний хід подій у Всесвіті: від творення і життя - до смерті і змін сущого.

У цій триєдності особлива роль відводилась основному серед законів - закону Прави. Предки відали, Вселенський закон, як зібрання усіх законів – це своєрідний кодекс законів Всесвіту, а Права – основоположний закон у ньому.

Десятками тисячоліть головні засади закону Прави люди берегли в усних та письмових переказах і тому називали Старим Заповітом. Це вповні закономірно, зважаючи на появу знань Прави у людства десь 80 тисяч років тому.

Слов’янські згадки про Праву сягають 16 тис. до н.е. (Загір’я – Семеріччя). Через Шумер, Ханаан, Дунай і Карпати, разом з праотцями, вони ведуть нас на Волинь. Саме тут, більше двох тисяч років тому, повстала роська, дулібська, слов’янська держава збудована на засадах світоглядного фундаменту Прави.

З того часу, вкорінення високих знань Прави серед народів Європи наші предки, роси, вважали своїм покликом, головним духовним завданням.

То що ж таке Права?

Звідки взявся Вселенський закон у наших предків?

Хто хранителі закону Прави у Всесвіті?

Носієм Вселенського закону є особлива, світла і високовібраційна частина тонкопольового середовища Всесвіту, яка наповнює і одухотворяє його. Наші пращури, осягнувши безмежність проявів цього середовища, його духовну складність, всепроникненість, надвисоку інформативність, називали його Ірієм.

Ірій – це всеосяжний тонкопольовий каркас Всесвіту, духовна основа Сущого. Ірій – особлива польова субстанція з розгалуженою ієрархією тонкопольових утворень: сутностей, душ, істот, серед яких є душі усіх сущих людей та індивідумів в проявленому світі.

Структура Ірію є носієм Прави, Яви, Нави. Основа Ірію - знані і незнані людьми поля, які є і зоною концентрації усієї інформації Всесвіту та місцем перебування його керуючого ієрархічного сомну. Ця керуюча ієрархія - є джерелом змін, перетворень, перевтілень усього твореного у Всесвіті.

Права - непорушний закон верхньої (світлої) частини Ірію. Права є основою запрограмованної стабільності Сущого у його повсякчасній і бескінечній змінності, в гармонії наростаючих коливань. Саме через подібність процесу коливань у тонких тілах (душах) все мале у Всесвіті подібне до великого, а велике подібне до малого.

Предкам було відомо, душа людини є зменшенною копією тонкопольової основи Всесвіту, Бога. Розуміли вони і межі відповідальності у Вселенському законі його складових: Права - регулює всі основоположні світобудовчі процеси; Ява - духовно-польові процеси у структурі проявленного, матеріалізованного світу; Нава - визначає порядок постматеріальних змін тонких тіл (переходу, поділу та очистки душ, ліквідації на тонкопольовому рівні).

Для предків не було загадкою і знання того, що на рівнях Яви проходить постійний процес самоудосконалення проявлених душ та сутностей Ірію шляхом духовних випробувань та через вільну волю, дану Творцем. Розуміли вони і те, що не всі душі проходять такі випробовування і удосконалюються. Частина душ, що направляє свою волю проти Прави (свідомо чи ні), опускається до вібраційно низьких коливань, і принципово не спроможна існувати в гармонії з Сущим.

Ці носії низькочастотних коливань, які підлягають законній ліквідації як деструктивні та руйнівні, притягуються темним осередком, що виник в Ірії в історичну добу за межами системи Прави (поява такого осередку буде детально пояснена в наступних публікаціях).

В результаті в Ірії окрім величної світлої структури Творця, збудованної на Праві і званої Світлим Ірієм (або Царством Божим), з’явилось специфічне руйнівне, низькочастотне утворення – так званий темний Ірій або антисвіт. Його наповнюють відкинуті Творцем і Правою темні сили, що не пройшли ліквідації. Вони об’єднані жагою паразитування шляхом руйнування енергетики творінь на духовних рівнях Ірію явного світу (в зоні дії Яви), саме тих, що проходять удосконалення.

Пророки знали, антисвіт є шкідливим і тимчасовим наростом на світлій частині Ірію і не здатний існувати самостійно. У ньому відсутнє самовідтворне джерело енергії (як у Творця у Світлому Ірії). Загроза антисвіту - в його необмеженому паразитуючому зростанні (як пухлини чи віруса), що веде до загибелі світлого світу.

В останнє тисячоліття антисвіт безупинно більшає. Цим він викликає загрозу усім першоосновам вселенського життя. Тому на порозі вселенської загрози, як говорять пророцтва, агресивне утворення, антисвіт, підлягає безповоротній ліквідації.

Світлий Ірій, внаслідок високих вібрацій, недоступний антисвіту. Ці високі вібрації дозволяють Світлому Ірії мати надзвичайно високу інформативність та світлу управляючу силу. Зважаючи на недосяжність Світлого Ірію, середовищем свого паразитування антисвіт може мати лишень рівні польових утворень нижньої частини Ірію, зони Яви. Об’єктом посягань тут стає людська душа. Вона головна ціль для темних сил антисвіту – очорнених душ та темних істот.

Людина, що бажає уникнути впливу антисвіту, може захиститись від його зазіхань лишень при умові підвищення тонкопольових вібрацій своєї душі, підсилення власної енергетики. Це веде людську душу на вищі рівні, до Світлого Ірію, і захищає її від загроз антисвіту.

Знання, що підводять до розуміння процесів духовного самоудосконалення, сконцентровані саме у Праві. Через це предки говорили, що Праву потрібно відати, з Правою жити та Праву славити. Знання Прави озброює, допомагає виявити антисвіт та побачити його прояви, вловити підступність дій та агресивність намірів.

Антисвіт, використовуючи відкритий доступ до нижніх інформаційних рівнів, постійно вчиняє спроби нищення знань Прави у людському середовищі. Стається це через підкидання окремим індивідам хибних ідей, лукавих пропозицій, завідомо брехливої інформації, через стимулювання їх егоїзму та гордині. Здійснюється це нав’язуванням думок, бажань, оцінок, що замасковано протиставляються Праві. Такі думки та судження, необізнаний індивід сприймає за свої, отримані, нібито, з підсвідомості, вистраждані довгими роздумами.

Той хто потрапив під вплив антисвіту (процес, що може тривати дні, місяці і роки) стає його енерго-польовим донором, або очремі (очорнений душою). Втягування в такий процес веде до обезсилювання світлої душі, а далі, до її загибелі. Енергетикою тіла поступово заволодіває інша система живлення, у якій набирає силу замінник душі - вампіруюче польове утворення (упир). В його основі – прояв темної сили антисвіту. З остаточною втратою світлої душі, зв’язок зі Світлим Ірієм у індивіда обривається і місце душі безповоротно займає її темна протилежність.

Формою живлення темної подоби душі стає духовне злодійство, крадіжка енергетики ближніх (з рівнів явного світу). Неусвідомлена та неконтрольована відкритість антисвіту необізнаних з такими процесами душ дозволяє здійснювати подібне.

Знавці Прави, роські волхви, прагнучи упередити дію антисвіту на ранніх слов’ян, проповідували знання Вселенського закону у доступних для них формах. Вони говорили оточенню про обов’язкову потребу знань світобудови, розуміння Ірію, захисту світлих душ. Вони пояснювали, що протікання процесів у Світлому Ірії, удосконалення душ і сутностей, є власне тим, що зветься життям.

У своїй величній світлій частині, говорили вони, Ірій наповнений духовними, світлими ірійними сутностями, які об’єднані складним ієрархічним порядком. Ієрархія Світлого Ірію непорушна. Вищі ірійні рівні можуть бути доступні лишень сутностям вищим духовно (вібраційно) за ірійним статусом. Ці сутності (самоусвідомлені та величні) мають свої духовні імена, що пов’язані з рівнями Ірію на яких вони знаходяться. Діяння цих сутностей направлені на зміцнення Світлого Ірію. В час їх земного проявлення, вони сприяють удосконаленню людських душ шляхом навчання (просвітлення). Процес такого удосконалення, і допомога зростанню інших, робить можливим їх підйом до його вершини – Царства Царств (сомну найвищих світлих сутностей на чолі з Творцем).

Вдосконалення душі (за Правою) - є завданням для кожної людини. Виконання подібного за власною волею для усіх людей - є життєвим смислом існування людства вцілому. В результаті цього, душі, по смерті фізичного тіла, потрапляють на більш високі рівні Ірію, зберігаючи свою цілісність та самоусвідомленість. Ці душі стають сутностями і на них покладаються особливі духовні обов’язки.

Душа, яка вчинила свідомі чи не свідомі порушення закону Прави, обмежується Світлим Ірієм у духовній та енергетичній підтримці. Порушник сам позбавляює своє тонке тіло життєвих сил та рухається шляхом до пониження ірійного рівня. При цьому, у якийсь момент, при ослабленні душі, до індивіда потрапляє темне вампіруюче утворення, елемент антисвіту. Воно, при наростанні процесу, починає визначати енергетику особи і веде до повної ліквідації її світлої душі.

Рахмани і волхви знали, головне правило стосунків у Світлому Ірії – це закон любові і добра. В його основі шлях вдосконалення душі, потяг до духовної єдності з Творцем через дотримання закону Прави. Любов і добро - це щира дяка світлим силам за можливість гармонійного життя у Всесвіті, це свідоме служіння Світлому Ірію (дивись статтю з назвою «Роський світ, роський мир: істина - в Творці!» на - http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/116 ).

Любов і добро, як головний принцип Світлого Ірію, заперечує свою протилежність – егоцентризм. Егоцентризм - це проявлена невдячність за право життя, це гіпертрофоване самолюбство заради вивищення над оточуючими. Егоцентризм – головний важіль впливу антисвіту на людину. Через стимуляцію такого у людині виникає бажання володіти тим, що не може належати їй в принципі. Егоцентризм - збудник крайнього користолюбства, пихи, зарозумілості, гордині.

За Правою, Всесвіт Творця – є його творінням. Все у Всесвіті, матеріальні (до 4% вселенських енергій) і нематеріальні (знання, інформація, інше) елементи, створені ним. Втілені душі – лишень користувачі та учасники життєвих процесів Вселенського творення. Земля, повітря, тіла – тимчасові засоби, які надав Творець своїм творінням для самоудосконалення.

Давнім знавцям Прави було відомо, основою міцності і непорушності Світлого Ірію є сформований Творцем закон. До роських предків він дійшов у формі правил (їх спрощено називають заповідями). Значна частина цих правил, хай і у зміненій формі (враховуючи довгий шлях у 80 тисяч років) відома і нам. Первісна суть цих правил багатьом сьогодні не вповні зрозуміла. Духовний зміст правил у значній степені підмінено матеріальним, що поглиблює відхід від Прави і веде до порушень закону.

Егоїстичне вивищення власного «я» над духовно вищими сутностями та душами (порушення ірійної ієрархії) згідно закону Прави є великим гріхом. У системі Світлого Ірію ігнорування такого порушення недопустиме. Тому ірійні сутності, які контролюють виконання закону Прави, чітко бачать умисли подібних порушень ще на етапі їх зародження. Стається це у мить появи ідей, думок, бажань, планів (виникнення їх у інформаційному полі). Наслідком цього може стати значне падіння ірійного рівня порушника.

Ще важчі наслідки має глибоко усвідомлене (злісне) відкидання людиною ієрархії світлих сил, заперечення вищості Світлого Ірію. Воно є найважчим злочином у системі Ірію. Такий злочин предки називали гріхопадінням. Гріхопадіння призводить до швидкого пониження ірійного рівня людини і переходу її душі на низькі, легкодосяжні для темних істот, рівні. З власної волі людини наступає втрата світлої душі і перехід під контроль антисвіту.

До подібних наслідків, але триваліших в часі, призводить і порушення встановлених правил (заповідей) Світлого Ірію (закону Прави). Такі порушення наші предки називали гріхом. Гріх стає необоротним у випадку коли людина зі світлою душею не прагне критично оцінити вдіяне, покаятись, визнати і спокутувати гріх і повернутись на попередній духовний рівень.

Порушенням Прави у Світлому Ірії визнається і завідомо завищена самооцінка душі. Така самооцінка веде душу до дій, думок та вчинків егоцентричного змісту (провин). Такі вчинки - духовний самообман, гординя по відношенню до ближніх, свідоме нехтування ієрархічним порядком Світлого Ірію.

Зменшення рівня опіки світлих сил поступово знижує у індивідумів приплив світлих животворних енергій Творця. У їх тілі починають закладатися програмні основи хронічних хвороб, зростає душевна втома. Відкривається вхід у їх тонку енергетику силам антисвіту. Виникає і міцніє темне польове утворення - вампіруючий елемент антисвіту.

У індивіда швидко наростає дратівливість, неурівноваженість, претензійність, озлобленість та страх за власне «я». Стани імпульсивної діловитості, ініціативності, напористості, комунікабельності, змінюються проявами депресії, упадку духу, безволля.

Сварки, агресивність, в’їдлива вимогливість, претензійність, надемоційність та безпорадність, втягування оточуючих у власні проблеми - стають способами «відкриття» жертви, підготовкою до крадіжки її енергетики.

Вчинена крадіжка приносить духовним злодіям тимчасове полегшення та закріпляє методику поповнення сил. Надалі таке поповнення сил (вампіруванням) стає повсякчасною необхідністю і вимушеним, часто неусвідомленим, через відсутність знань, енергетичним донорством для оточуючих.

Падіння ірійного рівня вампіруючого з часом сягає межі, за якою він може стати носієм темних істот, здатних до вселення. Такі істоти надзвичайно агресивні по відношенню до індивіда та оточуючих. Вони є представниками найнижчих рівнів антисвіту і мають змогу увійти в явний світ використовуючи людську подобу носія. Носій не здатен усвідомити такої події та противитись чи протистояти вселенню (сприймає її як зміну настрою).

Наші предки добре знали - оцінка ірійного рівня усього наявного у Всесвіті (для виявлення небезпек антисвіту) є доступною і для людей. До подібного мають здатність люди з високим ірійним рівенем. Вони спроможні на постійний контакт з високими інформаційними рівнями Світлого Ірію.

У давнину, такі люди звались волхвами, волхвами-украми та рахманами. Вони Праву славили, Праву відали, Правою жили. Знання Прави вони несли довгі тисячоліття, скеровуючи всі доступні їм сили на нерозривність процесу духовного удосконалення людства. Про них та про загальнослов’янську державу Дулібію Рось, з центром на Волинській височині, історію росів, духовні принципи керівництва давньослов’янським суспільством, можна прочитати у книзі «Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі)», видання 2006 та 2007 років ( http://rivne-surenzh.com.ua/ua/pub/ ).

Система просвітлення, що її сповідували предки, принципи розбудови духовного суспільства, світогляд на основі Прави, у вказаній книзі називано волхвізмом. В широкому значенні волхвізмом можна назвати - контакт людей в проявленному світі зі світлими сутностями Ірію, знання устрою тонкого світу і життя за законом Прави, славлення досконалості Прави, світоглядне узгодження стратегії свого життя зі Вселенським законом.

Автором цієї статті готується до публікації нова книга, яка має торкнутись суті закону Прави, його значення для розвитку людства. Книга отримає назву - «Вселенський закон: заповіт предків та основа майбутнього». Метою книги є - відкриття знань, що були відомі нашим предкам, знань світоустрою, знань тонкого світу (Вселенського закону, законів Прави, Нави та Яви), Світлого Ірію (Царства Божого). Книга пояснить особливість місця людини у течії Вселенського життя, опише будову антисвіту і пояснить небезпеку темних сил для Сущого.

Вона розкаже про значення давніх символів, пояснить зв’язок цих символів зі структурою Світлого Ірію, опише циклічність вселенських процесів, змалює влаштування тонкого тіла людини та взаємодію такого з Ірієм. Книга висвітлить суть процесу духовного удосконалення людини та небезпеку заперечення Вселенського закону, проаналізує світоглядні помилки нинішньої цивілізації у її матеріалістичній гонитві за принадами підкинутими антисвітом.

Пересторогою для всіх нас звучать слова 1-ої дошки «Велесової книги» написані ще на початках 9-го ст.н.е.: «Забули в сум’ятті добрі наші старі часи. Тепер ідемо куди не знаємо. А маємо також озирнутися в минуле. Соромимось бо Наву, Праву, Яву знати, і довкола буденного відати, і думати…» ( ВОТСЩЕ СУПАМЯТОХОМ ДОБЛЯ НАША СТАРОІ ЧАСОІ ДА ІДЕМО КАМО НЕ ВЕСТЕ А ТАКОСЬ МОІ ЗРЕМО ВОСПЯТЬ А РЩЕМОЖЕ БО ЕСЬМОІ СТОІДІХОМСЯ НАВЕ ПРАВЕ ЯВЕ ЗНАТИ І АБАПОЛО ТЬРЛА ВЕДЕТЕ А ДОУМІТЕ …).

Творець створивши Праву і збудувавши Світлий Ірій, керує Всесвітом саме через цей закон. На жаль, в пориві цивілізаційної однобокості, ми відірвались від прабатьківських духовних знань, і власною волею повторюємо помилки тих попередників, що відкинули знання Прави.

Чи здатні ми осягнути те, що Права, яку знали предки, і яка діє у тонкому світі, не може бути пристосована до забаганок нині сущих. Вона не може бути змінена чи перевлаштована за примхами явного світу.

Основоположний закон Всесвіту (Права) діє повсякчас, не в залежності від того розуміємо ми його чи ні, хочемо ми знати його чи ні. За Правою, душа кожного сущого - головний учасник цього процесу. Власною волею, постійно удосконалюючись, наша душа спроможна використати величний шанс та піднятись у Вселенську вічність.

Але спочатку ми маємо розкрити своє ставлення до Прави: відати цей закон, линучи до Світлого Ірію, чи ігнорувати його, опускаючись до антисвіту.

Предки, з глибини віків, нагадують нам про цей вибір!

Бо час вибору уже настав!

+ + +

1. Влес книга. Дніпро №4 – Київ, 1990.

2. Лозко Г.С., Велесова книга. Волховник. - Вінниця, 2007.

3. Дем’янов В. Що було до Русі? - Рівне, 1994.

4. Дем’янов В.О., Андрєєв О.А. Велич Дулібії Рось. Суренж (Таємниці Волинської землі). - Київ, 2006.

5. Дем’янов В.О., .Андрєєв О.А. Велич Дулібії Рось. Суренж .- Київ, 2007.

6. Дем’янов В.О. Волхвівський дух України: волинські корені Запорізької Січі –

http://rivne-surenzh.com.ua/ua/our_articles/120

7. Сайт ДЦ «Рівне-Суренж» - http://rivne-surenzh.com.ua /